1. Антропологічний підхід до вивчення культури (основні концепції та їх представники).

На формування культурології як самостійної науки суттєво вплинула антропологія. Антропологія – це наука про людину, а саме наука, яка вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток. Наука набула значного поширення в 20 столітті, оскільки вивчала природу, походження та фізичний, психічний, соціальний, культурний розвиток людини. Своєрідним витоком антропологічного підходу можна вважати «антропокультурологічну революцію» у філософії історії, яку здійснив І. Гердер. Він тлумачив культуру як здатність людини творити нове середовище, змінюючи при цьому і навколишній світ, і саму себе, і світ свого внутрішнього буття. Також він закликав вивчати культуру конкретно-історично за місцем і часом. Такий підхід отримав назву «натуралістичний метод».

Також Г.Спенсер, Дж. Фрезер, Л.Морган, Е. Тайлор значно сприяли ствердженню та науковій значущості антропологічного підходу в дослідженні культури. Еволюціоністи доводили, що культурна організація притаманна будь-якому людському суспільству як форма його існування; культура – це біологічна природа людини, спосіб її адаптації до умов навколишнього середовища. Це вони викладають в своїх працях: Е.Тайлор – Первісна культура (тлумачив прогрес культури як удосконалення релігійних вірувань та культів, що сприяли оновленню технологій виробництва, знарядь праці; Л.Морган виділив 3 стадії у розвитку суспільства – дикунство, варварство, цивілізацію та притаманні їм особливості культурного розвитку людства; Дж. Фрезер – Золота гілка (прогрес суспільства вчений пов’язував з розвитком ментальних здібностей людини).

Вивчаючи історію розвитку ранніх форм культури людства, еволюціоністи доводили, що людські суспільства однорідні за своєю природою, тільки народи перебувають на різних стадіях еволюції культури.

2. Генезис поняття культури. Багатоаспектність тлумачень і спроб визначення культури.

Генезис (грец. – породжую, створюю) – походження, становлення, динаміка процесу (від моменту зародження певного явища до його зміни, переходу в інший стан). Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій літературі можна знайти більше як 500 визначень поняття «культура». По-перше, культура постійно перебуває у стані динамічних трансформацій, а по-друге, відповідно змінюється і сама людина. Поняття «культура» (від лат. cultura – обробка, виховання, удосконалення). Уперше розширене тлумачення поняття «культура» вводить римський оратор Цицерон, який стверджував, що культура – це виховання людини та вирощування знань. Культура – це історично-зумовлений рівень розвитку суспільства.

Лотман вважав, що культура – це семіотичний механізм, що має за мету вироблення, збереження і трансляцію неспадкової інформації і також культура – це і є сукупність неспадкової інформації. Парсонс вважав, що культура передається, вона складає спадок або соціальну традицію, це те чому навчаються, культура не є проявом генетичної природи людини, культура є загальноприйнятою. Як бачимо, генезис культури досить складний і пов’язаний з історичним розвитком суспільства.