2.Правило суми років

Величина амортизаційних відрахувань в і-му періоді за правилом суми років обчислюється таким співвідношенням:

, (2)

де S - початкова вартість майна, - кількість періодів,

– сума номерів років: .

За правилом суми арифметичної прогресії

.

- номери періодів у зворотному порядку

за формулою (2) утворюють спадну арифметичну прогресію, тому даний метод ще називають методом спадної арифметичної прогресії.

3. Метод фіксованого відсотка полягає в тому, що в кінці кожного періоду вартість, яку майно мало на початку періоду зменшується на одне й те ж число відсотків від цієї вартості. За цим методом вартість майна в кінці -го періоду обчислюється за формулою:

, (3)

де S- початкова вартість, – фіксована ставка відсотка, на яку зменшується залишкова вартість майна кожний період (рік), наприклад:

. (4).

Тоді амортизаційні відрахування за і-й період обчислюються за формулою:

. (5)

Метод фіксованого відсотка, дозволяє ще більше прискорити амортизацію, ніж метод суми років.

4. Метод подвійного відсотка полягає в тому, що фіксований відсоток зменшення вартості майна приймається рівним подвоєному відсотку зменшення вартості при рівномірній амортизації:

.

Наприклад, при рівномірній амортизації майна за 8 років річна норма амортизації становитиме . Тоді .

Для знаходження амортизаційних відрахувань використовуються співвідношення (3) –(5), як і в попередньому методі.

Модифікацією метода подвійного відсотка є метод -кратного відсотка, який полягає в тому, що фіксований відсоток зменшення вартості майна приймається рівним відсотку зменшення вартості при рівномірній амортизації, збільшеному в разів: .

Метод подвійного врахування амортизації припускає прискорену амортизацію майна. При цьому амортизація максимальна в перший період, а в наступні знижується.

У програмному засобі Excel розглянуті методи амортизації реалізовані у вигляді відповідних фінансових функцій

Функція	Метод амортизації
АПЛ	Метод рівномірної амортизації
АСЧ	Правило суми років
ФУО	Метод фіксованого відсотка
ДДОБ	Метод подвійного (k-кратного) відсотка

Врахування впливу амортизації на оподаткування

Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному разі йдеться про прибуток у класичному розумінні, який уявляє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх собівартістю. Тим часом законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку й звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з другого, під терміном “прибуток” визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об’єкт оподаткування. Об’єктами фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і не в зіставному та різноаспектному розумінні).

У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку підприємств, прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх видів діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів. Склад валових доходів та валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка характеризує співвідношення між доходами та витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Безпосередньо залежить від собівартості продукції та витрат на виробництво (обіг) цієї продукції. Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.

Важливою особливістю показника прибутку як об’єкту оподаткування (і це аж ніяк не може не враховуватися при аналізі цього показника) є те, що, з одного боку, кожне підприємство водночас і зацікавлене у його збільшенні, бо саме валові доходи підприємств – єдині джерела їх реальних прибутків, і об’єктивно, з огляду на необхідність досягнення мінімуму сплати податку до бюджету, прагне у кожний звітний період до його мінімізації. Саме ця особливість даного показника викликає інтерес до нього як до об’єкта аналізу, а як якісний показник фінансово-господарської діяльності підприємств він не може конкурувати з показником прибутку в класичному розумінні цього слова.

Таким чином, збільшення амортизаційних відрахувань веде до зростання витрат на виробництво продукції, а отже, за фіксованого рівня цін зменшує прибуток. Однак розміри збільшення амортизаційних відрахувань і зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, не збігаються, бо кошти, які спрямовуються на амортизацію основних фондів, не оподатковуються, на відміну від прибутку, а навпаки, ще й зменшують останній до оподаткування. Тому для підприємств вигідніше збільшувати суму амортизаційних відрахувань в основне джерело фінансування технічного розвитку підприємств в умовах ринкової економіки, забезпечуючи їм пом’якшення податкового режиму.

Слід зазначити, що за умови оподаткування підприємства згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” існуючий порядок нарахування амортизаційних відрахувань порівняно з лінійним дає змогу знизити платежі з податку на прибуток на початку строку функціонування основного засобу. Сума коштів, заощаджена завдяки перенесенню сплати суми податку на прибуток на наступні податкові періоди, може бути інвестована і приносити дохід, який наростатиме в наступні роки. Повну економічну вигоду від застосування існуючого порядку нарахування амортизаційних відрахувань можна оцінити з використанням процедури підрахунку теперішньої вартості грошового потоку.