Internet, загальні принципи рганізації, апаратні засоби і протоколи обміну даними.

Інтернет – це глобальна мережа, до якої під’єднано локальні мережі та окремі комп’ютери. Для того, щоб здійснювався зв’язок між комп’ютерами в інтернеті, потрібне апаратне, програмне забезпечення і т. д. Якщо для зв’язку віддалених комп’ютерів використовуються телефонні лінії, то необхідним компонентом мережного обладнання є модем. Модем – це пристрій, що з боку користувача забезпечує перетворення цифрового сигналу комп’ютера в модульований аналоговий сигнал, що посилається в телефонну лінію, а на стороні приймача цей пристрій виконує зворотне перетворення сигналів. Сучасна мережа являє собою сукупність вузлів, які об’єднанні між собою каналами зв’язку. Кожен вузол – це один чи кілька потужних комп’ютерів – серверів. Управляє вузлом організація, яка називається провайдером. Для підключення комп’ютера до глобальної мережі Інтернет необхідне комунікаційне обладнання і канал зв’язку (як мінімум модем і телефонна лінія); комунікаційні програми (набір програм, що забезпечують роботу мережевого обладнання і обмін інформацією між комп’ютерами в мережі).

Комп’ютери, підключені до інтернету, “спілкуються” один з одним мовою протоку TCP/IP. Протоколи – це програми, які визначають правила передавання та одержання даних. Цей протокол прийнятий всіма учасниками Інтернету і підтримується практично усіма виробниками мережного обладнання. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP ( Transmition Control Protocol ) і IP (Internet Protocol). Фактично складова TCP протоколу встановлює надійний зв’язок між комп’ютерами і управляє передачею даних. При цьому передавальний комп’ютер чекає від приймаючого комп’ютера підтвердження про нормальний прийом. Інша складова, IP, описує спосіб розбивки даних на пакети для передачі їх по мережі, а також спосіб адресації даних, щоб вони були доставленні до місця призначення.

Сполучною ланкою між клієнтом і Інтернетом виступає організація, що називається ISP (Internet Service Provider) чи простіше, провайдер. Можливі два режими інформаційного обміну, - on – line і off – line. Перший термін перекладається “як на лінії” а другий – “поза лінією”. Йдеться не просто про існування лінії клієнт – провайдер , а про наявність з’єднання в даній лінії зв’язку. Режим on – line відповідає сталому з’єднанню користувача із сервером провайдера. Відкриваючи Web – сторінки, надсилаючи повідомлення електронної пошти, беручи участь у телеконференціях, “перекачуючи” файли – архіви, користувач увесь час залишається підключеним до мережі. Користувач може одержувати інформацію з мережі та негайно на неї реагувати, тому режим on – line – це режим реального часу.

Другий режим, off – line, - це режим “відкладеного” зв’язку. Користувач передає порцію інформації чи одержує її протягом коротких сеансів зв’язку, між якими комп’ютер відключений від Інтернету. Цей режим більш економічний, ніж on – line. У режимі off – line виконується, наприклад, робота з електронною поштою, групами новин.

Міст – використовується з метою об’єднання двох мереж, що працюють за однаковими принципами.

Шлюзи – використовуються для об’єднання мереж, що побудовані за різними принципами, на базі відмінного апаратного та програмного забезпечення, з використанням різних мов для подання повідомлень.

Основні сервери глобальної мережі Інтернет.

Сервер – це ЕОМ, що виконує в мережі особливі функції обслуговування інших комп’ютерів мережі – робочих станцій. Є різні види серверів: файлові, телекомунікаційні, сервери для проведення математичних обчислень, сервери баз даних. На сьогоднішній день досить перспективна і популярна технологія обробки інформації в мережі називається “ клієнт – сервер”. В методології “клієнт – сервер” передбачається глибоке розділення функцій комп’ютерів в мережі. При цьому в функції клієнта (під яким розуміється ЕОМ з відповідним програмним забезпеченням) входить:

• представлення інтерфейса користувача, орієнтовані на визначені обов’язки користувача;

• формування запросів до сервера, причому не обов’язково інформуючи про це користувача; в ідеалі користувач взагалі не заглиблюється в технологію спілкування ЕОМ, за якою він працює, з сервером;

• аналіз відповідей сервера на запити і пред’явлення їх користувачу.

Основні функції сервера – виконання специфічних дій по запитам клієнта (наприклад, розв’язування складної математичної задачі, пошук даних в базі, зв’язок клієнта з іншим клієнтом і т. д.), при цьому сам сервер не взаємодіє з клієнтом. Якщо сервер, до якого звернувся клієнт, не взмозі розв’язати задачу через недостачу ресурсів, то в ідеалі він сам знаходить інший, більш потужний, сервер і передає задачу йому задачу, стаючи при цьому клієнтом, але не повідомляючи про це без потреби початкового клієнта. Клієнтом може бути потужний комп’ютер, що сам розв’язує задачі.

Основні сервіси Internet.

Інтернет є джерелом одержання послуг. Служби розрізняються програмними ресурсами та забез-печують доступ до різних інформаційних ресурсів.Служби-це дві програми, що взаємо-діють між собою певним чином,одну з них нази-вають сервером,іншу-клієнтом;спосіб взаємодії між ними визначається протоколом служби.

Для викор.служби треба мати три компоненти:

-апаратне забезпеч.(ПК,модем,лінія звязку,ін.)

-програмне забезпечення(програма-клієнт)

-інф-не забезпеч.(адреса ПК, на якому працює програма-сервер;інф-ція доступу до сервера, якщослужба закрита,платна або персоніфікована)

Клієнт-програма,встановлена на ПК користувача.

Сервер-це не ПК постачальника послуг, а програма, яка працює на його ПК.

Послуги:

-доступу до файлів(файловий сервіс)-викор. на своєму ПК відповідну FTP-програму, підєднатися до віддаленого ПК(FTP-сервера), ознайомитися з пере6ліком доступних файлів і скопіювати на свій ПК потрібні; дозвол. переси-лати мережею файли будь-якого типу.

-інформаційні послуги(Веб-сервіс)-звязує гіпер-текстові док-ти, перехід між веб-документами за гіперпасиланням відбув. за допомогою програм-броузерів(найб.пошир. Int.Explorer i Netscape Na-vigator).

-послуги повідомлень:

-ел.пошта-дозвол. обмін. ел.листами; для викор.треба угода з провайдром, налагодж. на ПК віддаленого звязку, адреса ел.пошти, програма для роботи з ел.поштою і її налагодження на відпровл-ня і отримання листа.

-телеконференції-обговор. або кол-вні дискусії на різні теми, що проводятся за допом. Int., їх обслуг. здійсн. спец.серверами. Суттєві ознаки: набір повід. з певної галузі знань,орг-ні в гру-пи з ієрархією, матеріали зберіг. на спец. серверах, повідомлення конференції можна чит. Та давати відповіді на обговор-ні питання, можна публіку-вати власні повідомлення,будь-яку конференцію можна передплатити.

-списки розсилань.

-примусове розсилння(Push-технології).

-інтерактивні послуги:

-міжнар.лінія комунікацій в реальному часі(Intemet RelayChat-IRC)-дає змогу спілкув. в реальному часі з кількома користувачами одночасно.

-комунік.послуги реального часу(ICQ-I seek you).