5. Європейські принципи адміністративного права

Принципи слід розуміти як засадні (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. 

Європейські принципи:

+ фундаментальні, які мають основоположне  значення для правових систем  і розвитку права країн Європи. Сюди відносять:

-принцип верховенства права

-демократії

-свободи

-поваги до прав людини

+ загальні – принципи які  розроблені в результаті європейської  і адміністративної конвергенції  та формуванням єдиного адміністративного  простору. Сюди належать:

-принципи належного урядування

-принципи належної адміністрації

-принципи, які є спільними для  адм.-пр регулювання суспільних  відносин у європейських країн.

1)До принципів належного урядування  відносять: 

-належне законодавство

-прозорість процесу прийняття  рішень

-доступ до інформації

-законність

-належний фінансовий та бюджетний  менеджмент

-ефективність

-відповідальність та нагляд

Основні принципи належного зафіксовані  у «Білій книзі європейського  урядування» 2001 р. Вони є стандартами  належного управління.

2)принципи належної адміністрації  належать:

-відсутність дискримінації

-заборона зловживання владою

-безсторонність та об’єктивність

-повага законних очікувань

-право бути вислуханим та  робити заяви

-дотримання приватності і конфіденційності

-юридична визначеність і захист  порушених прав

-електронне урядування

-доступ до інформації

-раціоналізація організації

+спеціальні – принципи, які  сформувались у європейських  країнах згідно національним  традиціям і знайшли своє закріплення  у нац.. законодавстві.

ДЖЕРЕЛА європейських принципів адміністративного  права:

1. Договори про заснування ЄС  та європейських співтовариств

2. Хартії основних прав ЄС

3. Рішення європейського суду  справедливості

4. Законодавство ЄС

5. Національному праві

6. Рішення ЄС з прав людини

7. Конвенції про захист прав  людини та основоположних свобод

8. Проект договору про запровадження  Конституції для Європи (Вперше  запропонував нім. вчений Юрген  Швару у своїй роботі «Європейське  адміністративне право»).

6. Поняття і зміст державного управління

Управління – це цілеспрямована сукупність дій, які забезпечують узгодженість та координацію спільних робіт з метою досягнення суспільно- важливих цілей та вирішення завдань. Теорія адміністративного права виробила два підходи до визначення державного управління. 1.Державне управління в широкому розумінні – це сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому. Стаття 6 Конституції України встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Іншою мовою, державне управління в широкому розумінні характеризує всю діяльність держави за організуючим впливом зі сторони спеціальних суб’єктів права на суспільні відносини. 2. Державне управління у вузькому розумінні – це сукупність державних органів, між якими певним чином розподілені різні види діяльності держави. Відтак категорія державного управління у вузькому значенні відображає відносно самостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина держаних органів. Саме вузьке розуміння державного управління має бути основним в адміністративному праві, оскільки реальної потреби у використанні тут ще одного – широкого – розуміння державного управління просто немає. Отже, державне управління – це вид соціального управління, вид специфічної діяльності держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою її урегулювання відповідно до державних інтересів. Специфічні риси державного управління: 1) загальнодержавний характер; 2) підзаконний характер; 3) юридично-владний, розпорядчий характер; 4) організаційний зміст; 5) цілеспрямованість, активний характер; 6) постійна основа, безперервність. Державне управління здійснюють на підставі принципів: 1) соціально-політичні: демократизм; участь населення в управлінській діяльності; рівноправність осіб; рівність усіх перед законом; законність; гласність; врахування громадської думки; об’єктивність; 2) організаційні принципи побудови апарату державного управління: галузевий, функціональний, територіальний; 3) організаційні принципи функціонування апарату державного управління: нормативність діяльності; єдиноначальність; колегіальність; поділ управлінської праці; відповідальність за свої рішення; оперативна самостійність. Зміст державного управління реалізується через комплекс функцій – функцій управління, які виконують задачі держави й суспільства шляхом владно організаційної діяльності у різних процесуальних формах.