
- •1. Поняття та предмет земельного права
- •2. Методи регулювання у земельному праві
- •4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права.
- •6.Система сучасного земельного права.
- •7.Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •8.Впровадження реформаторських заходів на українських землях т їх вплив на перетворення земельних відносин.
- •9. Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •10.Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •11.Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •12.Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •13.Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14.Закони України як основні джерела земельного права.
- •16.Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17.Поняття та види земельних правовідносин.
- •18.Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •19.Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •20.Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об'єкт права власності на землю.
- •22 Суб'єкти права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24.Право комунальної власності на землю.
- •25.Право державної власності на землю.
- •26.Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27.Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28.Зміст права власності на землю.
- •29.Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •30.Право постійного землекористування.
- •31.Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •33.Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35.Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •36. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •Глава 17
- •37. Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових відносинах
- •Глава 18
- •38. Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю
- •39. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами
- •40. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •41. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •42. Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •43. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •44. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •45. Види та зміст цивільно-правових договорів щодо земель ділянок.
- •46. Правове регулювання договору купівлі-продажу земель ділянки.
- •47. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •48Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •49Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •51.Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
- •52.Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
- •53.Особливості застосування спеціальних підстав припинення права власності на землю.
- •54.Умови припинення права постійного землекористування.
- •55.Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок.
- •56.Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •58. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. (це 59)
- •59.Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •60. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів.
- •61. Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
- •63. Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •64. Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •65. Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •66.Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •67.Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •68.Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •69.Правові засади районування земель.
- •70.Правові засади зонування земель.
- •71. Поняття і зміст землеустрою.
- •73.Державний земельний кадастр та значення його ведення.
- •74.Складові частини державного земельного кадастру.
- •75. Державний контроль за використанням і охороною земель.
- •76.Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції.
- •77.Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •78.Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •80. Особливості правової охорони земель при здійсненні господарської діяльності.
- •81. Правова охорона ґрунтів: стандартизація та нормування в галузі охорони ґрунтів; відтворення родючості ґрунтів та рекультивація порушених земель.
- •82. Правовий режим екологічно уражених земель.
- •83. Правові вимоги щодо консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.
- •84. Правова характеристика змісту економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •85.Правові засади проведення оцінки земель.
- •86.Правові засади плати за землю: вплив плати за землю на раціональне використання та ефективну охорону земельних ресурсів.
- •87. Пільги щодо плати за землю та умови і порядок їх застосування.
- •89. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •90. Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •91.Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •93. Можливості застосування дисциплінарної (д)та матеріальної(м) відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •94,Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •95. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •96. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •97. Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення.
- •98. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •99. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.
- •100. Поняття та склад земель житлової та громадської забудови.
- •101. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови: умови ы порядок надання і вилучення земель у містах та інших населених пунктах.
- •102. Правові вимоги щодо використання земельних ділянок для індивідуального жилого, господарського і гаражного будівництва.
- •103. Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.
- •105. Поняття та склад земель природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •106.Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •107. Правовий режим земель водно- болотних угідь міжнародного значення.
- •110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •112. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •113.Поняття і склад земель рекреаційного призначення.
- •116/ Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів.
- •118. Поняття і склад земель історико-культурного призначення.
- •119/Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •120. Спеціальні правові режими земель історико-культурного призначення.
- •122.Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •123. Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •124.Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •125.Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •126. Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127.Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128.Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131. Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •132.Правовий режим земель транспорту:Правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв’язку.
110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, що їх використову-ють або Вони можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Лікувально-оздоровчі влас-тивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для ліку-вання, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До загальнопоширених природних лікувальних ресурсів на-лежать ресурси, які трапляються у різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (ст. Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р.
Такі місцевості у встановленому Законом порядку можуть бути визнані курортами. Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захво-рювань та рекреації і підлягає особливій охороні.
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Ра-да України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за подан-ням відповідно Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому статтями 116, 117 і 122—126 ЗК України, на підставі розроблення тех-ніко-економічних обгрунтувань використання землі та про-ектів відведення земельних ділянок з урахуванням затвер-джених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.
На землях оздоровчого призначення забороняється діяль-ність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. Так, залежно від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняється: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лі-кувальних ресурсів, розорювання земель, проведення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс тощо.
На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і ку-рортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-са-нітарної) охорони. Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона — суворого режиму; друга зона обме-жень; третя зона спостережень.
Зона суворого режиму охоплює місця виходу на поверхню мі-неральних вод, території, на яких розташовані родовища ліку-вальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використо-вуються для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря та прилеглу до пляжів територію завширшки не менш як 100 м.
Зона обмежень охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій розміщені санаторно-курортні заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів і т. ін. курорту.
Зона спостережень охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без додержання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.
У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони, за загальним правилом, забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.
Чинне законодавств забороняє приватизацію земель оздоровчого призначення, на яких розташовані курорти державного значення, що перебувають у державній або комунальній власності на момент прийняття Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р.
Земельні ділянки оздоровчого призначення курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту з додержанням вимог статей 31—33 Закону України «Про курорти».
Порядок надання родовищ корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, у користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань визначається Кодексом України про надра. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами.
111. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
Пріоритетність використання земель оздоровчого призначення у суворій відповідності з їх основним цільовим призначенням стимулюється законодавцем за допомогою встановлення для суб'єктів землекористування спеціальних податкових пільг.
Єдиного законодавчого акта, який регламентував би правовий режим використання земель оздоровчого призначення нині в Україні немає. Основний масив спеціальних норм, які регулюють правовий режим цих земель, міститься в Законі "Про курорти" та прийнятих на його основі підзаконних нормативно-правових актах.
Відповідно до ст. 15 Закону "Про курорти" юридичні та фізичні особи, з метою організації діяльності курортів, використовують спеціально визначені природні території, що мають мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів і озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань.
Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних і інших дослідницьких робіт.
Визначені за результатами геологорозвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що відносяться до природних лікувальних ресурсів, затверджуються і вносяться до Державного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням, відповідно до законодавства України. Родовища корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, надаються в користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра.
Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів. Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами.
Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Будівництво на землях курортів нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо з задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, чи таких, що можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори, забороняється.
Надання земельних ділянок для створення чи розширення курорту здійснюється в порядку, встановленому ЗК, на підставі розробки техніко-економічних обґрунтувань використання землі і проектів відводу земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування земель. Землі курортів використовуються в порядку, визначеному проектами організації використання території та Генеральним планом забудови курорту з урахуванням вимог до правових режимів округів і зон санітарної охорони. Відповідно до ст. 25 Закону "Про оренду землі" орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель оздоровчого призначення.
Відповідно до Генеральної схеми планування території України наміри та потреби використання окремих територій, визначені у державних програмах економічного і соціального розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки, передбачають необхідність значного збільшення територій оздоровчого призначення.
Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними і місцевими програмами, що розробляються на основі даних Кадастру природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників ефективності лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань, результатів спеціальних наукових досліджень і проектних робіт, фінансово-економічних показників діяльності курортів. При цьому визначаються параметри та режим використання природних лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних і санітарно-гігієнічних обмежень тощо. Містобудівна документація, яка регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до законів "Про основи містобудування", «Про регулювання містобудівної діяльності», регіональних і місцевих Правил забудови та інших нормативно-правових актів і підлягає обов'язковій державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам.
Порядок використання територій курортів визначається спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема: Положенням про курорти Євпаторія, Поляна,
Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.
Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водопостачання та теплопостачання, енергозабезпечення, комунального господарства, транспорту), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.