97. Суб'єктний склад власників та користувачів земель сільськогос­подарського призначення.

В У відповідно до змісту нац зак-ва по­няття «суб'єкти прав на землі сільськогосподарського призначення» за своїм змістом та значенням майже тотожне поняттю «суб'єкт аграрного підприємництва». Такий висновок випливає зі змісту законів «Про під­приємництво» (ст.2), «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (ст. 1), «Про сільсько­господарську кооперацію» (ст. 1), «Про господарські товариства» (ст. 1), «Про селянське (фермерське) господарство» (ст. 1), а також зі змісту Постанови КМУвід 25 травня 1998 р., Цивільного кодексу У(2003 р.), Господарський кодекс У (2003 р.).

Згідно з цими зак актами суб'єктами прав на землі с-г призначення визначаються аграрні товаровиробни­ки, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм гос­подарювання.

Відповідно до чинного законодавства всі суб'єкти прав на землі с-г призначення за організаційно-правовими формами можна поділити на суб'єктів у сфері в-ва та у сфері сервісу. У свою чергу, за змістом суб'єкти виробничо-підприємницького та соціального спрямування включають у себе певні групи.

Першу, основну групу таких суб'єктів становлять засновані на при­ватній (кооперативній, корпоративній), державній та комунальній фор­мах власності власники чи користувачі земель сільськогосподарського призначення, головним завданням і предметом діяльності яких є вироб­ництво товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження. Саме як виробники продуктів харчування при­ватні аграрні підприємства кооперативного типу (с=г п=ва, спілки селян, пайові п=ва, с-г і виробничі кооперативи тощо) і акціонерні товариства, товариства з об­меженою відповідальністю, державні с-г п-ва, діяльність яких заснована на змішаній формі власності, виступають основними суб'єктами права на землі с-г призначен­ня як юр особи. До цієї групи суб'єктів входять також фермерські господарства, а також приватні підсобні господарства громадян.

Другу групу суб'єктів прав на землі с-г призна­чення формують підприємці, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, діяльність яких спрямована на забезпечення виробничо-технічної діяльності аграрних товаровироб­ників. До цієї групи належать підприємці, предметом статутної діяльнос­ті яких є виконання робіт з агрохімічного, меліоративного, технічного та іншого забезпечення виробничої діяльності підприємців, що безпосеред­ньо займаються виробництвом продуктів харчування, сировини і продо­вольства незалежно від їх форм власності.

Третю групу суб'єктів прав на землі с-г при­значення становлять нес-г п-ва і організації, яким виділяються відповідні землі для виробничих цілей. Перш за все, це ті промислові п=ва, які мають підсобні сільські господарства, що вирощують продукти харчування для працівників даних підприємств. Такі підсобні господарства можуть як входити складовою частиною у п-тво, організацію, не маючи прав юридичної особи, так і зберіга­ючи юр самостійність. Певну кількість земель даної категорії за­ймають релігійні організації, зокрема монастирі, які також займаються вирощуванням с-г культур. П=ва харчової і переробної галузей та фізичні особи, які займаються переробленням с-г сировини, можуть отримувати у власність землі с-г призначення з метою створення власної сиро­винної бази.

Із вище зазначеного, стосовно правового режиму земель с-г призначення можна зробити наступні висновки, а саме пра­вовий режим земель с-г призначення має основні завдання і мету недопущення виведення із с-г обігу цих земель; забезпечення збереження і підвищення їх родючості у поєд­нанні з найбільш ефективним господарським використанням. З ураху­ванням цього земельним законодавством закріплено важливий принцип про те, що землі сільськогосподарського призначення надаються перш за все для с-г цілей.