2.3. Облік довгострокової дебіторської заборгованості

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість". Даний рахунок має наступні субрахунки:

161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду" -відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда";

162. "Довгострокові векселі одержані" - призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

163. "Інша дебіторська заборгованість" - призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість", зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками, інші види розрахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів. Суб'єкти малого підприємництва, відображаючи в обліку довгострокову дебіторську заборгованість, повинні застосовувати рахунок 16 і його субрахунки.

2.4. Облік розрахункових операцій (готівкових і безготівкових)

Види розрахунків Залежно від способу платежу розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів, або готівкою, тобто існують дві форми розрахунків — готівкові і безготівкові. Усі безготівкові розрахунки здійснюються через банк, а готівкові — через касу. За економічним змістом розрахунки поділяють на дві основні групи: 1) за товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги і придбані матеріальні цінності (рахунки 34, 36, 62, 63, деякі субрахунки рахунків 37 і 68); 2) за нетоварними операціями, до яких відносять: платежі до бюджету, одержання і повернення банківських позик, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, нестачами і крадіжками та інші розрахунки (рахунки 60, 64, 65, 66, 67 тощо). Залежно від територіального розміщення сторін, що беруть участь у розрахунках, розрізняють одногородні та іногородні розрахунки. Залежно від контрагента розрізняють розрахунки з юридичними особами (постачальниками, покупцями, бюджетом тощо — рахунки 36, 60, 63, 65 тощо) та з фізичними особами (працівниками підприємства з оплати праці, з нарахованих дивідендів, з відшкодування матеріальних збитків тощо — рахунки 66, 67, субрахунки 375, 372 та ін.). Під формою розрахунків слід розуміти зумовлені характером економічних зв'язків способи здійснення платежів, порядок документообороту і обігу коштів як між учасниками розрахунків, так і між ними і банком. Основні форми безготівкових розрахунків [8]: — платіжними дорученнями; — платіжними вимогами-дорученнями; — чеками; — акредитивами; — векселями; — платіжними вимогами; — банківськими платіжними картками. Розрахункові документи, які здають у банк, повинні відповідати вимогам встановлених стандартів та мати, залежно від їх форми, такі реквізити: — назву документа; — номер документа, дату, місяць, рік його виписки; — назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій (у фізичних осіб — ідентифікаційні номери), номери рахунків в установах банку; — назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку); — суму платежу цифрами та літерами; — призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та ін.), із зазначенням його номера і дати тощо; — на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених інструкцією [8]) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів; — підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету); — суму податку на додану вартість або напис "без податку на додану вартість". Побудова бухгалтерського обліку розрахунків залежить насамперед від того, з ким здійснюються розрахунки — з дебіторами чи з кредиторами. Розрахунки з дебіторами відображаються на рахунках класу 3, які є активними або активно-пасивними. За дебетом цих рахунків відображають збільшення заборгованості дебіторів перед нашою організацією, а за кредитом — її погашення.