27. Капілярний підйом ґрунтової вологи, його значення і оцінка.
Верхню межу капілярного насичення грунту за рахунок грунтових вод називають капілярною каймою. Потужність насиченого шару грунту відповідає висоті капілярного підйому. В полі висоту капілярної облямівки визначають за розподілом вологості по профілю грунту від поверхні до рівня грунтових вод. Підвищення вмісту вологи на деякій глибині зростає в міру наближення до дзеркала грунтових вод. Початок різкого перегину кривої вмісту вологи відповідає висоті капілярного підйому. Вміст вологи в цій точці відповідає величині загальної вологоємності (польовий). Висоту капілярного підйому води легко визначити на відкритому грунтовому розрізі.
Грунт над капілярною каймою через 1-2 год підсихає, яснішає, а на рівні її і нижче залишається вологим, темним. Висоту капілярного підйому заміряють від рівня грунтових вод до межі змочування. При змоченому профілі визначити висоту капілярного підйому води описаними вище методами важко, тому застосовують фарби-індикатори або розчиняють в грунтовому розчині радіоактивні солі (мічені атоми).
28. Вологомісткість і водоутримуюча здатність ґрунту.
Водоутримуюча здатність - це властивість ґрунту утримувати в собі воду. За умови високого вмісту води водоутримуюча здатність низька, а під час зменшення кількості води - швидко зростає.
Кількість та доступність рослинам ґрунтової води характеризується вологоємністю ґрунту, яка визначається, як вміст води в ґрунті, виражений у відсотках від його маси або об'єму.
О.А. Роде виділив п'ять показників вмісту води в ґрунті: максимальну адсорбційну вологоємність, максимальну гігроскопічність, вологість стійкого в'янення рослин, найменшу, або польову, вологоємність і повну вологоємність.
29. Номенклатура вологомісткості ґрунту.
Вологомісткість ґрунту- кількісна характеристика здатності грунту утримувати вологу.Найменша вологомісткість грунту - кількість вологи, яка міцно утримується в грунті після випаровування. Повна вологоміоткість грунту - це кількість вологи, яку може вміщувати грунт за умови повного наповнення вологою всіх пор.
Водоутримуюча здатність – це здатність грунту утримувати воду, яка міститься в ньому, від стікання під дією сили тяжіння; кількісною характеристикою водоутримуючої здатності є вологоємність.
Польова вологоємкість – це кількість вологи, яку грунт в природномузаляганні в польових умовах здатний довго утримувати після сильного зволоження та вільного стікання води.
Капілярна вологоємкість – кількість води, яка утримується в ґрунті в стані капілярного насичення при заповнені водою капілярних пор під дією ґрунтових вод.
Гігроскопічна вологоємкість – кількість вологи, яку сухий грунт може увібрати, або сорбувати із повітря.
30. Максимально–адсорбційна, максимально–молекулярна і капілярна вологомісткість ґрунтів.
Залежно від сил, що утримують воду в грунті, виділяють наступні види вологоємності: максимальну адсорбційну(МАВ), максимальну молекулярну (ММВ), капілярну (KB)
МАВ – найбільша кількість води, яка може бути утримана сорбційними силами на поверхні грунтових часток, відповідає кількості щільно зв'язаної води, що міститься в грунті, приблизно дорівнює МГ.
ММВ – характеризує верхню межу вмісту в грунті плівкової води. Залежить, в основному, від гранскладу грунту (глина – 25-30%, пісок – 5-7%). Це важлива гідрологічна константа, бо є нижньою межею доступної для рослин води.
KB – найбільша кількість капілярно-підпертої води, яка може утримуватись грунтом, що знаходиться в межах капілярної кайми. Залежить від пористості грунтів і від висоти шару насиченого грунту над дзеркалом грунтових вод, тому KB не є константою.