77. Агрофізична деградація ґрунтів.

Відсутність достатньої кількості органічних добрив, порушення агротехнічних строків і якості проведення заходів обробітку ґрунту і значний механічний тиск на ґрунти призводить, насамперед, до їх фізичної деградації: переущільнення, втрати структури, погіршення бу-дови, водо-, повітро- і коренепроникності. Це такзвані старі, добре відомі явища. Поряд із ними формуються нові типи деградацій, які істотно знижують екологовідтворні й продуктивні функції ґрунтового покриву: зменшення глибини кореневмісного шару ґрунту внаслідок поступового нагромадження деформації у підорному шарі; звуження діапазону активної вологи (через підвищення рівноважної щільності будови ґрунту); погіршення технологічних параметрів орного шару внаслідок збільшення грудкуватості (причина — скорочення строку перебування ґрунту в стані фізичної спілості); погіршення водного

режиму орного шару (у результаті зменшення ємності шару, підсилення випаровування і внутрішньоґрунтових низхідних потоків на межі із плужною підошвою); часті прояви посух і кіркоутворення внаслідок більшої контрастності режимів зволоження — висушування і втрати кальцію із вбирного комплексу на виораних ґрунтах.

Явища фізичної деградації ґрунтів в Україні набули такого поширення, що можна встановити неозброєним оком без спеціальних обстежень: грудкувата рілля утворюється навіть за обробітку поля плугом у стані фізичної спілості; багато прикладів, коли волога на полях застоюється після зливових опадів навіть інколи з весни до середини літа, а то й до осені; на поворотних, особливо ущільнених, смугах погано заробляється насіння під час сівби; кореневі системи культурних рослин переважно розвиваються у приповерхневих шарах ґрунту. Підвищена еродованість земель також є наслідком фізичної деградації ґрунтів.

Фізична деградація призвела до того, що орні землі втратили влас-тиву природним ґрунтам стійкість до навантажень.

78. Фізичні властивості і агроекологічний стан ґрунтів. Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його пористість.

Щільність твердої фази - інтегрована щільність всіх компонентів твердої фази ґрунту (уламки гірських порід, новоутворені мінерали, органічні частки). Верхні горизонти ґрунту мають меншу щільність, ніж нижні тому, що щільність гумусу становить 1.4-1.8, а щільність мінеральних компонентів - 2.3-3.3.

Щільність ґрунту - маса одиниці об'єму ґрунту в непорушеному і сухому стані. Завдяки наявності пор, виповнених повітрям, щільність ґрунту значно менша, ніж щільність його твердої фази. Так, щільність ґрунту верхніх горизонтів становить 0.8-1.2 г/см³, а нижніх - 1.3-1.6 г/см³, щільність твердої фази відповідно 2.4-2.6 і 2.6-2.7.

Пористість ґрунту - сумарний об'єм всіх пор між частками твердої фази одиниці об'єму. Цю величину розраховують за формулою%,

де V - щільність ґрунту;

D - щільність твердої фази ґрунту;

- об'єм твердої фази ґрунту;

- об'єм пор в одиниці об'єму.

Загальні фізичні властивості ґрунту залежать від мінерального, механічного і структурного складу. Так, гумусний горизонт структурного ґрунту (наприклад, чорнозему) має високу пористість (до 70%), а безструктурного глинистого ґрунту значно меншу (<50%)

Сучасний кризовий стан земельних ресурсів України, зниження родючості ґрунтів та поширення ґрунтових деградаційних процесів зумовлюють потребу істотних змін у господарській діяльності людини та природокористуванні. У зв'язку з цим, надзвичайно важливим та актуальним є застосування комплексного підходу до оцінки сучасного агроекологічного стану земель як основи для надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального землекористуван Однією з гострих екологічних проблем України с погіршення екологічного ста¬ну орних земель, забруднення їх токсичними речовинами різного походження, зни¬ження ґрунтової родючості внаслідок різкого зменшення обсягу застосування органі¬чних і мінеральних добрив. Багаторічна урбанізація та індустріалізація територій спричинили глибокі зміни природних властивостей земель, утрату ними само-відновлюваної Як наслідок цього ознаки деградації спостерігаються майже на всій площі природних угідь. На фоні глибокого порушення екологічної рівноваги між природними та зміненими господарською діяльністю угіддями, інтенсивного прояву водної ерозії, якої зазнають 13,4 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі — 10,6 млн. га орних земель, дефляції, якій систематично піддаються понад 5 млн. га найбільшу не¬безпеку для ґрунтового покриву України являє собою "агрохімічна деградація", тоб¬то прискорене збіднення ґрунтів на елементи родючості, погіршення реакції ґрунтового середовища, гумусового стану ґрунтів і поживного режиму. Територіально цей процес набув і глобального характеру. Більше 20% території України забруднено різними токсичними сполуками, в тому числі значні площі забруднені радіоактивними ізотопами. Геологічні негативні явища поширені більш як на 50% території України За таких умов найактуальнішим завданням науковців є розробка заходів щодо збереження фонду екологічно чистих земель України, підтримання на високому рівні родючості ґрунтів, підвищення стійкості рослин до некерованих техногенних навантажень .