
- •1. Рідка фаза і її значення для ґрунту.
- •12. Капілярна вода, її види, властивості і значення.
- •13. Вода гравітаційна або вільна, її види, властивості і значення.
- •14. Вода тверда (полігідрол).
- •15. Вода пароподібна, її значення для ґрунту.
- •16. Внутрішньоклітинна вода.
- •17. Важка вода, її властивості і роль в ґрунті.
- •18. Методи визначення вологості ґрунту.
- •19. Абсолютна і відносна вологість ґрунту і способи її вираження.
- •20. Продуктивна і непродуктивна волога ґрунту. Вологість в’янення.
- •21. Енергетичний стан води в ґрунті.
- •22. Рух води в ґрунті. Механізм руху ґрунтової вологи.
- •23. Водопроникність ґрунтів.
- •24. Фільтраційні властивості ґрунтів.
- •25. Вплив водопроникності і фільтрації на ґенезу і властивості ґрунтів.
- •26. Методи визначення і оцінки водопроникності та фільтрації води в ґрунті.
- •27. Капілярний підйом ґрунтової вологи, його значення і оцінка.
- •28. Вологомісткість і водоутримуюча здатність ґрунту.
- •29. Номенклатура вологомісткості ґрунту.
- •30. Максимально–адсорбційна, максимально–молекулярна і капілярна вологомісткість ґрунтів.
- •31. Найменша (польова, загальна і гранично польова) волого місткість. Дефіцит вологи.
- •32. Повна вологомісткість ґрунту.
- •33. Грунтово–гідрологічні константи.
- •34. Методи визначення вологомісткості ґрунту.
- •35. Випаровування вологи, його типи і значення.
- •36. Випаровування (випаровуваність) з поверхні води.
- •37. Випаровування з поверхні оголеного ґрунту.
- •38. Транспірація вологи рослинами.
- •39. Сумарне (загальне) випаровування.
- •40. Водний баланс ґрунту і його складові.
- •41. Поняття про водний режим ґрунтів.
- •42. Типи водного режиму ґрунтів.
- •43. Фізико–механічні властивості ґрунтів,їхня сутність.
- •44. Значення фізико–механічних властивостей ґрунтів для сільського господарства.
- •45. Значення фізико–механічних властивостей ґрунтів для промисловості і будівництва.
- •46. Пластичність ґрунту, причини, прикладне значення і методи визначення.
- •47. Набухання ґрунту, прикладне значення і методи визначення.
- •48. Просідання ґрунтів, причини, наслідки і методи визначення.
- •49. Липкість ґрунтів.
- •50. Опір ґрунтів і порід зміщенню (зсуву).
- •51. Твердість ґрунту, прикладне значення і методи визначення.
- •52. Тертя (коефіцієнт тертя), його значення.
- •53. Повітря ґрунту і його роль в процесах ґрунтотворення.
- •54. Форми і склад ґрунтового повітря.
- •54. Повітромісткість ґрунтів.
- •55. Повітропроникність ґрунтів.
- •56. Повітряно–фізичні властивості ґрунтів і шляхи їхнього регулювання.
- •57. Теплофізика ґрунтів. Вплив тепла на ґрунтові процеси і властивості ґрунтів.
- •58. Джерела тепла в ґрунті. Трансформація сонячної енергії на поверхні ґрунту.
- •59. Радіаційний баланс і його складові.
- •60. Тепловий баланс ґрунту.
- •61. Тепломісткість або теплоємність ґрунтів.
- •62. Теплопровідність ґрунтів.
- •63. Температурний режим ґрунтів і шляхи його регулювання.
- •64. Електрофізичні особливості ґрунтів, причини і вплив на властивості ґрунтів.
- •65. Електропровідність ґрунтів, прикладне значення і способи визначення.
- •66. Магнетизм ґрунтів.
- •67. Радіоактивність ґрунтів. Її причини і значення.
- •68. Природна радіоактивність, її походження і значення.
- •69. Штучна радіоактивність ґрунтів.
- •70. Методи визначення радіоактивності ґрунтів.
- •71. Просторово–географічний аналіз радіоактивного забруднення ґрунтів України.
- •72. Водно–повітряні властивості і шляхи їхнього регулювання.
- •73. Фізичні властивості ґрунтів і осушувальні меліорації.
- •74. Трансформація фізичних властивостей ґрунтів під впливом осушувальних меліорацій.
- •75. Фізичні властивості ґрунтів і зрошувальні меліорації.
- •77. Агрофізична деградація ґрунтів.
- •78. Фізичні властивості і агроекологічний стан ґрунтів. Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його пористість.
54. Повітромісткість ґрунтів.
Загальною повітроємністю ґрунтів називають максимально можливу кількість повітря, яка може містися в повітряно-сухому ґрунті непорушеної будови при нормальних умовах. Загальну повітроємність (Рз.п. ) виражають у процентах до всього об'єму й визначають за відповідною формулою. Повітроємність ґрунтів залежить від їх гранулометричного складу, складення, ступеня оструктурення. Необхідно розрізняти капілярну й некапілярну повітроємність. Ґрунтове повітря, яке міститься в капілярних порах малого діаметра, характеризує капілярну повітроємність ґрунтів. Велика кількість у ґрунті цього повітря свідчить про незначне переміщення газів у межах ґрунтового профілю. Це характерно для важкоглинистих, безструктурних, щільних, набубнявілих ґрунтів, що викликає розвиток у них процесів оглеєння. Суттєве значення для забезпечення нормальної аерації ґрунтів має некапілярна повітроємність, або пористість аерації, тобто повітроємність міжагрегатних пор. Вона включає великі пори, ходи коренів і черв'яків у ґрунтовій товщі. Некапілярна повітроємність (Ра - пористість аерації) визначає кількість повітря, яка існує в ґрунтах при їх капілярному насиченні вологою.У добре оструктурених ґрунтах некапілярна повітроємність досягає найбільших значень - Повітровміст – це кількість повітря, яка міститься в ґрунті при визначеному рівні зволоження. Оскільки повітря і вода в ґрунтах є антагоністами, існує чітка від'ємна кореляція між волого- і повітровмістом.
55. Повітропроникність ґрунтів.
Повітропроникність - здатність ґрунту пропускати через себе повітря.
Вона визначає швидкість газообміну між ґрунтом і атмосферою. Залежить від гранскладу ґрунту та його оструктуреності, від об'єму й будови порового простору. Переважно визначається некапілярною пористістю. Необхідно також звернути увагу на залежність некапілярної пористості від стану поверхні ґрунту, його розпушеності, наявності кірки.
56. Повітряно–фізичні властивості ґрунтів і шляхи їхнього регулювання.
Повітряно-фізичні властивості грунтів – це сукупність фізичних властивостей грунтів, які визначають стан і поведінку грунтового повітря у профілі. Найбільш важливими є: повітроємність, повітровміст, повітропроникність, аерація. Загальною повітроємністю грунтів називають максимально можливу кількість повітря, яка вміщується в повітряно-сухому грунті непорушеної будови при нормальних умовах.Загальну повітроємність (Рз.п.) виражають у процентах до всього об'єму й визначають за формулою:Рз.п. = Рзаг. – Рг,де Рзаг. – загальна пористість грунту; Рг – об'єм гігроскопічної вологи,%.Повітроємність грунтів залежить від їх гранулометричного складу, складення, ступеня оструктуреності. Необхідно розрізняти капілярну й некапілярну повітроємність. Грунтове повітря, яке міститься в капілярних порах малого діаметра, характеризує капілярну повітроємність грунтів. Велика кількість у грунті цього повітря свідчить про низьке переміщення газів у межах грунтового профілю. Це характерно для важкоглинистих, безструктурних, щільних грунтів, що набухають, викликає в них оглеєння. Суттєве значення для забезпечення нормальної аерації грунтів має некапілярна повітроємність, або пористість аерації, тобто повітроємність міжагрегатних пор. Вона містить великі пори, ходи коренів і черв'яків у грунтовій товщі. Некапілярна повітроємність (Ра – пористість аерації) визначає кількість повітря, яка існує в грунтах при їх капілярному насиченні вологою. Вона розраховується:Ра = Рзаг – Рк, де Рк – об'єм капілярної пористості,%. У добре оструктурених грунтах некапілярна повітроємність досягає найбільших значень – 25-30%.Повітровміст – кількість повітря, яке міститься в грунті при визначеному рівні зволоження.Його визначають за формулою:Рв = Рзаг – Woб.,де Wo6. – об'ємна вологість грунтів,%. Оскільки повітря і вода в грунтах є антагоністами, тому існує чітка від'ємна кореляція між волого – і повітровмістом. Повітропроникність – здатність грунту пропускати через себе повітря.Вона визначає швидкість газообміну між грунтом і атмосферою. Залежить від гранскладу грунту та його оструктуреності, від об'єму й будови порового простору. Переважно визначається некапілярною пористістю. Необхідно також звернути увагу на залежність некапілярної пористості від стану поверхні грунту, його розпущеності, наявності кірки. Повітрообмін (газообмін), або аерація – це обмін газами між грунтовим повітрям й атмосферою. Аерація визначається великою кількістю факторів як безпосередньо грунтових, так і зовнішніх, а саме: 1) атмосферними умовами – коливаннями температури повітря, зміною атмосферного тиску, кількістю опадів та їх розподілом, інтенсивністю та об'ємом випарування і транспірації води; 2) фізичними властивостями грунту – гранулометричним складом, структурою, станом поверхні, щільністю, кількістю та якістю пор аерації, температурним режимом і режимом їх вологості; 3) фізичними властивостями газів – швидкістю їх дифузії; 4) фізико-хімічними реакціями у грунтах по ланцюгу: поглинаючий комплекс-грунтовий розчин-газова фаза. Основним фактором аерації в грунті, газообміну між грунтом й атмосферою є дифузія. Дифузія – це переміщення газів відповідно до парціального тиску.