47. Набухання ґрунту, прикладне значення і методи визначення.

Набухання – збільшення об'єму грунту при зволоженні. Зумовлене сорбцією вологи грунтовими частинками й гідратацією обмінних катіонів. Залежить від мінералогічного складу та складу колоїдів і обмінних катіонів. Найвища здатність до набухання встановлена у грунтів, багатих на монтморилоніт та вермикуліт, найменша – у збагачених каолінітом. Сильно набухають ґрунти, насичені натрієм. Набухання виражають в об'ємних відсотках та обчислюють за формулою:

НГ =  ,

де НГ- набухання ґрунту, %; ОВГ- об'єм вологого ґрунту, см3 або м3; ОСГ- об'єм сухого ґрунту, см3 або м3.

Величина набухання залежить від кількості та складу колоїдів, а також складу глинистих мінералів ґрунту. Особлииво велике набухання (до 120-150%) спостерігається у випадку насичення ґрунту натрієм, що властиве солонцюватим ґрунтам.

48. Просідання ґрунтів, причини, наслідки і методи визначення.

Просідання- зменшення об'єму ґрунту під час висихання. Величина його обумовлена тими ж чинниками, що й набухання. Чим більше набухання, тим сильніше осідання ґрунту. Осідання ґрунту можна вимірювати в об'ємних відсотках за формулою:

ОГ =  ,

де ОГ - осідання ґрунту, %; ОВГ - об'єм вологого ґрунту, см3 або м3; ОСГ- об'єм сухого ґрунту, см3 або м3.

Під час сильного просідання ґрунту утворюються тріщини, відбувається розривання кореневої системи, посилюється фізичне випаровування вологи з ґрунту.

49. Липкість ґрунтів.

Липкість – це здатність ґрунту прилипати до предметів, що контактують з ним. Липкість ґрунту залежить від гранулометричного складу, структури, вологості, вмісту гумусу, складу обмінних основ. Найбільша липкість у глинистих, найменша – у піщаних ґрунтів. За Качинським, за липкістю ґрунти поділяються: дуже сильно в’язкі (5 – 15 г/см³), середньов’язкі (2 – 5 г/см³), слабов’язкі (0,5 – 2 г/см³), розсипчасті (0,1 – 0,5 г/см³).

Липкість негативно впливає на технологічні властивості ґрунтів, оскільки присипання ґрунту до знарядь і ходових частин машин, що обробляють ґрунт, збільшує тягловий опір та погіршує якість обробітку.

50. Опір ґрунтів і порід зміщенню (зсуву).

Зміщення – це переміщення однієї частини по відношенню до іншої в результаті бокового або тангенціального тиску. Опір ґрунту визначається зусиллями, які потрібно затратити на підрізання пласта, його обертання і тертя по робочій поверхні знарядь. Опір вимірюється у кг/см³. Залежно від гранулометричного складу, фізико-хімічних властивостей, вологості, агрогосподарського стану опір варіює в межах 0,2 – 1,2 кг/см³. Величину опору враховують у конструкції плугів, складанні норм виробітку для тракторів, ґрунтообробних знарядь. Ґрунти легкого гранулометричного складу і добре оструктурені володіють найменшим опором, важкосуглинкові та глинисті солонцюваті – найбільшим.

51. Твердість ґрунту, прикладне значення і методи визначення.

Твердість ґрунту – опір ґрунту вертикально прикладеній силі при розрізанні або розклинюванні. Твердість залежить від гранулометричного складу, структури, вологості, вмісту гумусу тощо. У ґрунтознавстві для оцінки стану ґрунту щодо умов проникнення в нього коріння рослин, с/г знарядь тощо запровадили поняття “ опір пенетрацї ґрунту ”, тобто здатність ґрунту створювати опір при входженні в нього побічних предметів.

У піщаних та добре оструктурених ґрунтах опір пенетрацї є більшим при високій вологості, а якщо волога зменшується, то опір пенетрації спадає. У безструктурному ґрунті або у ґрунті з призматичною с-ою опір пенетрації зростає із зменшенням вологості майже лінійно. Критичними значеннями опору пенетрації, коли утруднене проникнення коріння в ґрунт і рослини починають помітно потерпати, вважають величину 3 МПа або 30 кг/см³. Визначають опір пенетрації спеціальними приладами – пенетрометрами, або твердомірами, безпосередньо в польових умовах.