Питання до спецкурсу з державної атестації Толкач Ірини

Видавнича продукція за формою і матеріальною конструкцією

(зовнішня будова видань)

Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо. Зовсім інша конструкція в електронного видання, де інформація фіксується на електроних носіях.

Книжкові видання

Це найпоширеніший вид друкованої продукції, що складає основний предмет діяльності переважної більшості видавництв. Являє собою неперіодичне видання у вигляді скріплених у корінці друкованих аркушів (кодексу), обтягнутих оправою або обкладинкою.

Журнальні видання

Періодичні ілюстровані видання кодексного типу певного формату і обсягу, що містять у собі відповідну кількість оригінальних творів, рефератів і документів, об'єднаних певним тематичним змістом. Журнали умовно можна розділити на такі підвиди: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, літературно-художній, виробничо-практичний, реферативний, дитячий.

Газетні видання

Періодичні ілюстровані видання у вигляді одного або кількох, як правило, не зшитих аркушів паперу, що містять різножанрові, специфічні для журналістики, матеріали інформаційного й аналітичного характеру. Мають свою розвинену типологію.

Буклетні видання

Переважно багатокольорові аркушеві друки, складені в два або кілька згинів. До такого виду друкованої продукції найчастіше звертаються туристичні агенції, виробники промислових і продовольчих товарів, організації та установи в період відзначень ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.

До блоку видавничої продукції за ознакою форми чи матеріальної конструкції слід віднести і різноманітні плакати, листівки, календарі та календарики, книжки-іграшки.

МАТЕРІАЛЬНА КОНСТРУКЦІЯ ВИДАННЯ - конструктивне облаштування видання як предмета для фіксації, зберігання і передачі зафіксованої на ньому інформації, виготовленого з листового матеріалу, головним чином паперу.

За конструктивним пристроєм видання розрізняються по тому, скріплені або не скріплені листи в корінці, чи сфальцьовані вони в один або декілька згинів або ж ні.

Види видань за матеріальною конструкцією:

а) кодексні (з сфальцьованими листами, скріпленими в корінці);

б) листові (на не скріплених листах);

в) у вигляді сувою (згорнутого в рулон листа);

г) комплектні (з підібраних по к.-л. принципу листових видань, поміщених в обкладинку або її подібність).

Серед листових потрібно виділити буклет - з сфальцьованого у декілька разів листа.

Запропоноване в ГОСТ 7.60-90 (Росія) ділення на книжні, журнальні, газетні, листові, карткові, буклет, плакат, листівку недостатньо коректне, оскільки книжкові відрізняються від журнальних не по матеріальній конструкції (вона у них одна), а по разовості чи періодичності випуску; розглядати ж газети, буклети, карткові видання, плакати, листівки як підвиди листових видань, звичайно, можна, але відрізняє їх один від одного не стільки різниця в деталях матеріальної конструкції, скільки соціально-функціональне призначення і характер інформації.

Конструктивні відмінності підвидів кодексних видань визначаються їх "одягом" - палітурка або обкладинка, суперобкладинка або футляр; видом скріплення - зшиті вони дротом або нитками, скріплені клеєм або механічно (спіраллю, замками і т. п.).

Різноманітні по конструкції форзаци, обкладинки, палітурки, футляри і т. д.

Література:

1. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця. – К.: Наша культура і наука, – 2006., 560 с.

2. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г. – М.: Издательство МГУП. – 2002. – 468 с.

Порівняльна характеристика програм верстки QuarkXPress, PageMaker та InDesign

QuarkXPress - потужна видавнича система, що має інтуїтивний інтерфейс і розширений набір інструментів для обробки тексту, управління кольором і графічними елементами, і проектування веб-сторінок. Програма широко використовується в книжкових, газетних і журнальних видавництвах, рекламних і маркетингових агентствах, дизайнерських фірмах і друкарнях.

Завдяки новим функціям, таким як інструменти управління прозорістю об'єктів і технологія Composition Zones, а також поліпшеним функціям друку і створення документів у форматі PDF, додаток забезпечує повну свободу в процесі проектування і можливість спільної роботи з документами.

Класична палітра інструментів QuarkXPress оптимізована так, щоб відповідати сучасному стилю роботи : користувачі можуть верстати сторінки швидше, ніж коли б те не було. Новий унікальний інструмент Picture Content("Графічний вміст") дозволяє захоплювати, обертати і масштабувати зображення без необхідності вводити цифри в діалогові вікна або перемикатися між інструментами.

Існуючий інструмент Item("Елемент"), а також новий інструмент Text Content("Текстовий вміст") інтелектуально реагують на дії користувача, завдяки чому тепер можна рідше перемикатися між інструментами навіть при обертанні або обробці декількох елементів.

Adobe PageMaker - це професійне програмне забезпечення, яке призначене для оформлення різних публікацій. Брошури, флаеры, рекламні листівки, новинні листи, і багато інших матеріалів для друку можна створювати і оформляти в Adobe PageMaker. Для швидкого створення потрібних вам матеріалів є величезний набір шаблонів, які нададуть вашим публікаціям професійному вигляду. Хоча, звичайно, ви можете створювати будь-які дизайни "з нуля".

Adobe PageMaker гладко інтегрується з іншими застосуваннями від Adobe, у тому числі з Adobe Illustrator і Adobe Photoshop. Формати файлів цих програм взаємно сумісні.

Друк готових матеріалів не складе труднощів з Adobe PageMaker. У програмі передбачено ряд функцій по повному контролю і налаштуванню процесу друку. Підтримуються різні принтери, від простих домашніх, до широкоформатних професійних.

Adobe InDesign - цей потужний засіб машинного верстання, за допомогою якого можна швидко і ефективно розробляти дизайн сторінок будь-якої складності, використовуючи усі найпрогресивніші можливості і інструменти. Програма підтримує імпорт малюнків і тексту з найрізноманітніших форматів, включаючи PDF і XML файли, пропонує великий набір інструментів для редагування імпортованих матеріалів, куди входить робота з шарами, каскадними стилями оформлення, таблицями і шаблонами. Як і інші програми пакету Adobe Creative Suite, це застосування тісно інтегроване з іншими програмами Adobe, що дозволяє найефективніше проектувати дизайн сторінок. У новій версії підвищена ефективність різних операцій, завдяки таким функціям, як: багатофайловий імпорт, застосування табличних стилів, потужний пошук відразу на усіх сторінках проекту. Крім того, реалізована можливість імпорту проекту у формат XHTML, додана можливість автоматизувати процес верстання сторінок при допомозі JavaScript скриптів, внесені інші зміни.

Adobe PageMaker добре зарекомендувала себе як надійна програма, що дозволяє вирішувати багато складних завдань, але має також і ряд недоліків: погана робота з таблицями, градієнтними заливками та відсутність спеціальних ефектів все-таки позначалися на її роботі. Сьома версія стала останньою розробкою і надалі вона розвиватиметься як один з офісних пакетів.

InDesign істотно перевершує PageMaker: створення таблиць не представляє ніякої складності - відповідне меню знаходиться в основному вікні програми. Істотно розширені опції імпорту/експорту файлів і підтримуються більшість існуючих форматів. Градієнтні заливки тексту і графіки, створення напівпрозорих графічних елементів, створення тіней до об'єктів, будь-які їх трансформації, збереження підготовлених документів електронному вигляді і, зокрема, у форматі PDF для розміщення в інтернеті і сумісності з іншими платформами комп'ютерів - це далеко не повний перелік можливостей InDesign. Завдяки ним вона зараз успішно конкурує з QuarkXPress і широко використовується як великими видавничими фірмами, так і невеликими підприємствами.

InDesign притягає багатьох: як новачків, що вивчають програми верстання і обробки текстів на курсах і в інститутах, так і знавців, постійно прагнучих поліпшити засоби розробок.

Література:

1. Adobe InDesign - (http://nnm-club.ru/forum/viewtopic.php?t=30599)

2. Adobe PageMaker - (http://soft.mydiv.net/win/download-Adobe-PageMaker.html)

3. Комолова Н. Компьютерная верстка и дизайн. Самоучитель. – СПб: БХВ-Петербург. – 2003. – 500 с.

4. Сергей Машков - QuarkXPress и Adobe PageMaker без секретов. – М.: «Новый издательский дом», – 2004. – 640 с.

Редагування газетно-журнальних видань

Перед починаючим редактором періодичних видань, перш за все, висуваються дві вимоги:

1. Глибоке розуміння типології цих видань;

2. Досконале знання теорії та практики жанрів.

Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань включає в себе такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, тираж.

Що ж стосується жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні), то грунтовне оволодіння ними редактором необхідно для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з цих жанрів, осмислено редагуючи і конструюючи відповідний текст.

Перед редактором постійно постає питання: як досягти того, щоб матеріали були не просто прочитані, а ще й викликали інтерес читацької аудиторії, запам'ятовувалися?

При вирішенні цього питання можна спиратися на деякі правила:

1. Ясний і простий стиль - це найкращий стиль.

2. Слід писати так, щоб всі зрозуміли написане.

3. Думати про ясність викладу слід перед початком написання та редагування.

4. Завжди необхідно пам'ятати, що написане може читати навіть не зовсім підготовлений читач.

5. «Популярне» виклад завжди корисніше ніж «наукове».

6. Ні стилю «наукового» і «ненаукового» - є стиль ясний і неясний.

Приступаючи до редагування газетно-журнальних текстів, яке починається після обов'язкового першого наскрізного читання, редактор, перш за все, повинен оцінити ці тексти з трьох позицій:

• виклад фактів;

• структури;

• манери викладу.

Коротко розглянемо змістовне наповнення кожної з цих позицій.

Виклад фактів

Головним елементом змісту журналістського матеріалу є факт (чи група фактів). Він і береться автором за основу для подальшого коментування, аналізу чи пояснення. Редактору важливо на початку з'ясувати актуальність цього факту, його новизну. Для цього, звичайно, слід бути обізнаним з випусками останніх новин, публікаціями конкурентів. Цілком зрозуміло, що факт, про який було повідомлено днем раніше в іншому друкованому органі, повинен викликати у редактора подвійне увагу. Тому що як інформація, такий факт вже безнадійно застарів. Інша справа - коментування його в аналітичному жанрі.

Наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Мова йде, перш за все, про глибину і всебічності такого аналізу, про наявність різних точок зору, про авторську об'єктивності, особливо в критичних матеріалах.

Перевірка достовірності факту також входить до сфери компетентності редактора.

Редактора з самого початку слід виробити скептичне ставлення до представлених репортером фактами. У такому випадку з'явиться потреба перевіряти всі дані на достовірність: точні посади, ініціали, імена героїв, назви політичних організацій, географічні назви, адреси, дати і цифри. Щодо останнього, то редактору доцільно звіряти перед підписанням у друк наведений у статті цифровий ряд навіть з калькулятором - часто буває, що цифри не сходяться.

Застереження повинні викликати також ненадійні джерела отримання факту - політична партія, конкуруюче видання, анонімний автор, так як в цьому випадку факти можуть бути навмисно перекручені.

Досвідчений редактор, який вже навчився розрізняти недобросовісність окремих репортерів, фактологічну частину в таких матеріалах буде піддавати подвійному увазі.

Структура

Мова йде про послідовність викладу матеріалу, яка в подальшому забезпечує необхідну логічний взаємозв'язок і мотивовану сумісність всіх частин твору (вступної, основної та заключної). Незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без усякого зв'язку, занадто розтягнуте вступ і зовсім відсутня заключна частина - все це свідчить, що матеріал потрапив до рук редактора «сирим» саме в структурному плані.

Цей етап роботи буде ефективніше, якщо редактор на початку з'ясує, в якому стилі написаний текст, описовому або пояснювальному.

Для описових текстів характерна наявність значної кількості фактологічного матеріалу, який буде мати потребу в перевірці.

У пояснювальних текстах головним є розкриття сутності різних явищ і дій.

Це важливо враховувати перед правкою тексту тому, що не скрізь можна зробити механічну перестановку його частин. Так, наприклад, в описових текстах така перестановка може піти на користь і формою, і змістом. А от у текстах, виконаних у пояснювальному формі, найменша перестановка може змінити зміст матеріалу. Адже тут важлива сувора послідовність суджень.

Порушення такої послідовності може відбуватися не тільки внаслідок перестановки частин тексту, але ще через непродумані до кінця скорочень. Нерідко буває, що саме в скороченому абзаці залишилося якесь ключове слово, без якого стає незрозумілою суть наступного абзацу. У викинутих фрагментах можуть бути прізвища, дати, аргументи, інформаційний привід для тексту, який викладається далі. У цих випадках редактор повинен пам'ятати про шкідливість механічних скорочень.

Правда, у журналістській практиці без скорочень обійтися ніяк не можна. Цю неприємну для авторів процедуру доводиться виконувати редакторам найчастіше. Складніше буває з бездоганно «складеними» матеріалами, які не поміщаються на заздалегідь відведеному місці. Тоді доводиться скорочувати і скорочувати дуже акуратно: окремі пропозиції, фрази і слова.

Структура матеріалів в інформаційному жанрі, як правило, потребує наявності інтригуючого початку. За кордоном це називають «лід» інформації. Коли ж у першому і в другому абзацах такого «льоду» немає, а є багато загальних фраз, які відволікають увагу читача і роблять твір нудним - вони підлягають скороченню.

Манера викладу

Редагування манери викладу - це вже сфера літературного редагування, яке передбачає удосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

На цьому етапі роботи є також свої особливості. Перш за все, редактору слід розрізняти явні мовні та стилістичні помилки, які виходять за межі правописних норм, і особливості індивідуальної манери письма автора. Коли така різниця усвідомлюється, тоді можна легко уникнути непорозумінь з автором і редактором через не завжди виправданих смакових редакторських правок.

Деякі редакції газет, в яких працює літературний редактор, нерідко «грішать» зайвим причісуванням індивідуальної манери письма авторів. Це і є смакова правка, яка усереднює, уніфікує, згладжує особливості викладу матеріалу одного автора з іншим.

Разом з тим, слід лише вітати спроби редактора спрощувати складні конструкції в тексті, уникати мало поширених термінів. Якщо такий термін все ж вводиться в текст, то не зайвим буде дати його доступне тлумачення.

Редактор повинен бути своєрідним черговим, який не допускає на газетні шпальти невиправдані жаргони, модні слогани, заїжджені фрази і т.п. Цим він тільки підвищує культурний рівень видання.

На цьому етапі також слід подбати про дотримання єдиного стилю представлення свого видання: однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, заходів величини, географічних назв тощо.

Література:

1. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця. – К.: Наша культура і наука, – 2006., 560 с.

2. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г. – М.: Издательство МГУП. – 2002. – 468 с.

Структура видавництв радянського типу

В грудні 1928 Центральний Комітет партії прийняв постанову «Про обслуговування книгою масового читача ». У постанові зазначалося, що масова література повинна стати знаряддям організації мас і комуністичної освіти. Це рішення відіграло велику роль у поліпшенні книговидавничої справи. Була розширена тематика книг, збільшено їх тиражі .. покращена якість видань. До творчій роботі стали залучатися фахівці, а починаючі автори -- одержувати кваліфіковану допомогу. Покращився і розповсюдження книг.

Виконуючи вказівки Центрального Комітету партії, видавництва за короткий термін, уи; про до 1930 р., в 3 рази збільшили випуск книг.

Однак видавництва в тому вигляді, в якому вони існували в період настання соціалізму по всьому фронту (1929-1932 рр..), не могли задовольнити величезний попит читачів на книгу. Була потрібна подальша перебудова книговидавничих організацій. У 1930 р. РНК РРФСР створив ОГИЗ (Об'єднання книжково-журнальних видавництв). У нього влилися 30 різних видавництв, ряд великих друкарень, Московський поліграфічний інститут. Всесоюзний науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості, ряд середніх навчальних закладів, які готують кваліфіковані кадри: інженерів, редакторів, техредов, коректорів і т. д. При ОГИЗ було створено об'єднання по книготоргівлі - КОГІЗ.

ОГИЗ не ліквідував галузеві видавництва, а тільки організаційно зміцнив їх. Великі типізовані видавництва, що увійшли до ОГИЗ, зберегли свою самостійність. Були створені нові - Масспартгіз, Сельхозгиз, Юндетіздат, Учпедгиз ГИХЛ (Державне видавництво художньої літератури), Юріздат, Медіздат, Ізогіз, Музгиз, словниковий-знціклопедіческое видавництво, Гострансіздат, «Фізкультура і туризм», Снабкоопгіз та інші.

Незважаючи на цю перебудову, видавництва все ще не були в змозі задовольнити потреби бурхливого зростання політичного і культурного рівня трудящих.

15 Серпень 1931 ЦК партії прийняв постанову «Про видавничої роботи». Відзначивши значні ОГИЗ досягнення і недоліки в його роботі. Центральний Комітет поставив перед видавництвами ряд нових завдань. З ОГИЗ були виділені в самостійні кілька видавництв. Так, на баде Масспартгіза і Соцекгіза був створений Партгіз, Гостехиздат був переданий Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) і перейменований в ОНТІ (Об'єднане науково-технічне видавництво). Незабаром ОНТІ реорганізувалася за типом ОГИЗ, до нього увійшли багато галузеві видавництва, випускають технічну книгу: Гнзлегпром, Гослестехіздат, Машметіздат, Хім-техіздат, Епергоіздат, Стропіздат, Нефтеіздат, Геологоразвед-издат. Видавництво Наркомтяжпрома, Техтеоретіздат, Видавництво наочних посібників з техпропаганде, Трансжелдоріздат та інші. ОГИЗ передав також місцевим республіканським видавництвам випуск книг мовами народів СРСР.

Ця перебудова сприяла подальшому розвитку книговидавничої справи. Значно підвищився ідейно-політичний, науковий і літературний рівень видань, різко покращилася їх оформлення. Книги стали випускатися більш масовими тиражами.

1933-1937 рр.. у внутрішньому житті Радянського Союзу характеризуються завершенням соціалістичної реконструкції всіх галузей народного господарства та побудовою в основному соціа-

дієтичного суспільства. Бурхливо зростає і культурний рівень населення. Надзвичайно швидко розвиваються друк, книговидавнича справа. У 1937 р. книги видавалися вже в 578 містах країни. Був створений ряд нових республіканських, крайових, обласних видавництв. Загальний тираж книг в порівнянні з 1928 р. збільшився в 2,5 рази.

Книги друкувалися на III різних мовах. Кількість виданих книг на Україні (за порівняно з 1913 р.) зросло в 163 рази, в Вірменської РСР - у 102 рази, в Узбецької РСР - в 100 разів.

Ще великих успіхів у здійсненні культурної революції в країні радянський народ досяг у 1937-1941 рр.. Надзвичайно зріс випуск книг з марксизму-ленінізму, технічної, господарської, науковій літературі. Величезними накладами виходили твори російських та зарубіжних класиків. Значно збільшилася видання спеціальної військової літератури.

В роки, що передували Вітчизняній війні, наші видавництва розвивалися в напрямку подальшої спеціалізації. Напередодні війни в СРСР налічувалося 220 великих видавництв.

Література:

1. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця. – К.: Наша культура і наука, – 2006., 560 с.

2. Українські реферати – (http://crk-knteu.kiev.ua/68380-Knizhnye_izdatel_stva.html)

Стоцкая Т. Верстка в PageMaker 7. Самоучитель. – СПб: «Питер», - 2003. – 304 с.

Знакомство с программой

Возможности программы

Установка Adobe PageMaker 7.0

Запуск программы

Интерфейс пользователя

Резюме

Основное предназначение программы PageMaker — работа с документами, содержащими большие объемы текстовой информации. Она незаменима при верстке книг, газет, справочных материалов и другой многостраничной литературы. Кроме того, программа является достаточно удобным инструментом для размещения иллюстраций и элементов графического дизайна, что позволяет использовать ее для верстки полноцветных журналов и рекламных буклетов. Несмотря на то что программа PageMaker довольно давно присутствует на рынке программных продуктов, она прочно удерживает позиции одного из наиболее популярных издательских пакетов.

Возможности программы

Любая издательская программа должна обладать широким набором возможностей в двух (хотя и взаимосвязанных, но все-таки различных) направлениях — это работа с текстовой информацией и графикой. Рассмотрим достоинства и недостатки PageMaker 7.0 в той и другой областях.

Средства работы с текстом

Мощные возможности работы с текстом являются одним из главных преимуществ программы PageMaker. Разработчики изначально ориентировались на то, что пользователи будут применять программу для создания больших многостраничных документов, таких как книги и газеты, поэтому процедура размещения значительного объема текста максимально упрощена. Каждый документ может содержать до 999 страниц, причем увеличение количества страниц практически не замедляет работу.

Для получения изданий еще больших объемов в программе существует возможность объединения отдельных документов в книгу со сквозной нумерацией. Эта функция часто применяется при верстке изданий, состоящих из нескольких глав или частей.

Для работы с многостраничными документами предусмотрены широкие возможности по автоматическому созданию оглавлений и предметных указателей.

В русифицированную версию программы добавлены возможности, необходимые для обработки русского текста: автоматическая расстановка переносов, проверка орфографии и т. п.

В газетах и журналах текстовый материал, как правило, размещается на странице в несколько колонок. Поэтому PageMaker содержит специальные средства, которые облегчают процедуру многоколоночной верстки.

Специально для газетной и журнальной верстки программа содержит функции «обтекания текстом» графических вставок, что позволяет придавать практически любую форму различным текстовым блокам.

Еще одним важным преимуществом является способность программы автоматически и качественно выполнять спуск полос.

К недостаткам PageMaker в работе с текстом можно отнести неудобное выравнивание абзаца по базовым линиям сетки, а также помещение буквицы в начале параграфа через программные дополнения (Plug-in), что при большом объеме материала может быть затруднительно.

Средства работы с графикой

В этой области позиции PageMaker несколько слабее. Программа содержит необходимый, но все же достаточно ограниченный набор графических средств. Она имеет небольшой выбор стилей рамок для фреймов, ограничена в количестве вариантов закругления краев блоков, не поддерживает стили линий со стрелками. В PageMaker отсутствуют средства работы с кривыми Безье.

Вместе с тем налицо и ряд преимуществ. Программа PageMaker обладает широким набором фильтров импорта-экспорта. Процедура обновления связей с импортированными в публикацию внешними файлами проста и удобна.

Для работы с файлами растровой графики в PageMaker существует набор фильтров. С их помощью можно обрабатывать изображения, не выходя из программы, хотя на практике это используется редко. В крайнем случае можно изменить яркость или контрастность изображения. Более качественную обработку растровой графики лучше все же выполнять в специально предназначенной для этого программе Adobe Photoshop.

Новой возможностью в версии PageMaker 7.0 является импорт собственных файлов Photoshop (файлы с расширением psd). Это обстоятельство может существенно облегчить работу при просмотре предварительных вариантов дизайна с использованием изображения, созданного в программе Photoshop.

Еще одним важным преимуществом является возможность создания слоев. Работа со слоями значительно облегчает работу при верстке макетов различной степени сложности.

Упоминая о возможностях новой версии, можно также добавить расширение средств публикации материалов PageMaker в World Wide Web и поддержку записи PDF-файлов (eBook) для создания документов, совместимых с PDA-компьютерами.

Требования к оборудованию и программному обеспечению

Для корректной и эффективной работы новой (улучшенной) версии 7.0 программы PageMaker необходимо соответствующее программное обеспечение. Системные требования к аппаратным средствам для запуска приложения в операционной системе Windows составляют достаточно средний уровень на фоне подобных требований для работы программ векторной и растровой графики. Ниже представлена рекомендуемая конфигурация системы:

процессор — Intel Pentium II (или более поздние);

операционная система — Microsoft Windows 98SE, Windows NT, Windows 2000, Windows XP;

оперативная память — не менее 128 Мбайт;

не менее 175 Мбайт свободного места на жестком диске для установки программы (рекомендуется 200 Мбайт);

видеокарта, позволяющая поддерживать разрешение экрана 800ґ600 и цветовую палитру не менее 256 цветов (8 бит) (рекомендуется поддержка True Color (24 бита) и более высокого разрешения экрана);

устройство для чтения компакт-дисков;

PostScript-принтеры с поддержкой языка PostScript Level 2 или более поздней версии.

Установка программы PageMaker 7.0

Работу с PageMaker 7.0 нельзя осуществлять с компакт-диска. Программу необходимо установить на жесткий диск компьютера. Для этого выполните следующие действия:

1. Вставьте компакт-диск с установочной версией программы PageMaker 7.0 в устройство для чтения компакт-дисков.

2. Если программа установки PageMaker 7.0 запустилась автоматически, нажмите кнопку установки английской версии (рис. 1.1).

Если же окно установки не открылось автоматически, выберите значок My Computer (Мой компьютер) на Desctop (Рабочий стол) своего компьютера, далее в диалоговом окне My Computer (Мой компьютер) активизируйте значок устройства чтения компакт-дисков (CD ROM) и запустите файл Setup.exe из папки /Adobe_PageMaker_7/English_for_Adobe_PageMaker_7 с загрузочного компакт-диска. Эту же процедуру можно осуществить при помощи программы Explorer (Проводник).

3. В диалоговом окне Adobe PageMaker 7.0 Setup (Установка PageMaker 7.0) нажмите кнопку Next (Далее).

4. В открывшемся диалоговом окне Language Selection (Выбор языка) отметьте переключатель U.S.English и нажмите кнопку Next (Далее).

5. Выберите язык интерфейса программы (отметьте US English), нажмите кнопку Next (Далее).

6. Прочитайте информацию в диалоговом окне Softwasre License Agreement (Лицензионное соглашение) и нажмите кнопку Accept (Принять).

7. В открывшемся диалоговом окне Adobe_PageMaker 7.0 Setup (Установка PageMaker 7.0) можно выбрать подходящую конфигурации программы. Существует три возможных варианта установки пакета PageMaker:

в стандартной конфигурации;

в компактной (минимально возможной) конфигурации;

в настраиваемой конфигурации. В этом случае можно установить необходимые компоненты, которые надо будет отметить в соответствующих диалоговых окнах.

8. По умолчанию английская версия программы устанавливается в папку C:\Program Files\Adobe\PageMaker 7.0. Если необходимо установить программу в другую папку на жестком диске, это можно сделать при помощи кнопки Browse (Обзор). После выбора папки в окне Choose Folder (Выбор папки) нажмите кнопку Next (Далее).

9. В окно User Information (Данные пользователя) занесите название фирмы, имя, введите Serial Number (Серийный номер) программного продукта, который можно найти либо на описании к компакт-диску, либо в файле Readme_for_Adobe_PageMaker_7.rtf. Нажмите кнопку Next (Далее). Перед вами появится окно с введенной информацией; если информация верна, нажмите кнопку Yes (Да) для подтверждения.

10. Если необходимо изменить Colorspace profiles (Цветовые профили), выберите кнопку Change (Изменить) и установите нужные компоненты. Нажмите кнопку Next (Далее).

11. Нажмите кнопку Next (Далее) в последнем информационном окне программы установки.

Приложение PageMaker 7.0 установлено в заданной конфигурации, теперь лучше всего выполнить перезагрузку компьютера.

Установка дополнительных приложений

При установке программного продукта PageMaker 7.0 с оригинального компакт-диска программа установки позволяет установить совместно с ним некоторые дополнительные компоненты:

Adobe Acrobat Distiller 5.0 (необходим для экспорта файлов в PDF-формат);

Adobe Acrobat Reader 5.0 (необходим для просмотра PDF-файлов);

Adobe PostScript Driver-Adobe PS 4.5 для Windows 98 или Adobe PS 5.2 для Windows NT;

ATM Lite 4.1 для Windows (необходим для установки шрифтов);

Microsoft ODBC Drivers;

QuickTime 4.1.2.

Программа установки PageMaker включает ряд шрифтов, которые могут быть добавлены при установке к основным шрифтам системы. Набор этих шрифтов находится в двух каталогах компакт-диска — Template Fonts и Extra Fonts. (Шрифты из каталога Extra Fonts не включены в демонстрационную версию PageMaker 7.0.) Шрифты из каталога Template Fonts используются в примерах и шаблонах, представленных на установочном компакт-диске. Все шрифты автоматически копируются на жесткий диск и помещаются в папку \PageMaker_7.0\Extras\Fonts. Установку этих шрифтов можно произвести с помощью программы ATM Lite 4.1.

Для печати документов PageMaker на PostScript-принтере программа использует PPD-файл (PostScript printer description) соответствующего устройства, в котором записана информация о принтере. Она включает, например, список постоянных шрифтов, размер страниц, оптимизацию изображения, разрешающую способность устройства и др.

По умолчанию PageMaker 7.0 включает только следующие PPD-файлы: General, Color General и Adobe Distiller. При установке программы в настраиваемой конфигурации можно указать, PPD-файлы каких PostScript-принтеров должны быть установлены. Необходимо задать установку PPD-файла того принтера, на котором в дальнейшем будут печататься документы.

Если на компьютер добавлено новое PostScript-устройство вывода на печать, надо записать PPD-файл этого принтера в программу PageMaker. Для этого после корректной установки принтера и проверки его работы новый PPD-файл копируется в каталог \PageMaker_7.0\Rsrc\Usenglsh\Ppd4.

По умолчанию при установке PageMaker 7.0 в программу включаются оригинальные библиотеки цветов PANTONE. При установке все библиотеки цветов автоматически записываются в каталог \PageMaker_7.0\Rsrc\Usenglsh\Color\Additional_Color_Libraries\ Original.

Использование новых библиотек цветов может создать различные проблемы при выводе документов (например, появление неиспользуемых spot-цветов, сдвиг или изменение цветов в процессе печати). Однако при желании можно заменить существующие библиотеки цветов PANTONE собственными.

Запуск программы

Итак, программа PageMaker 7.0 установлена, и ее можно запустить обычным способом через главное меню Пуск/Программы (рис. 1.3).

ПРИМЕЧАНИЕ. Существуют и другие способы запуска приложений. Если вы с ними незнакомы, то все тонкости загрузки и отображения программ лучше всего узнать из литературы, посвященной операционной среде, в которой вы работаете.

Файл настроек PageMaker

В любой программе существуют настройки, связанные с ее работой: параметры отображения и цветоделения, единицы измерения, параметры экспорта данных и другие. Когда программа запускается первый раз после установки, все настройки имеют некоторые значения, определяемые по умолчанию. В дальнейшем для более эффективной работы можно применить другие установки, которые PageMaker при закрытии сохранит в специальном установочном файле. Этот файл называется PM70.cnf и находится в папке \PageMaker 7.0\rsrc\usenglsh. Подробнее о настройках программы PageMaker вы узнаете в главе 3 в разделе «Настройка параметров программы».

При следующем запуске программа загружается с теми параметрами, которые записаны в установочном файле. Если перед очередным запуском удалить этот файл из соответствующей папки, PageMaker установит для всех параметров первоначальные значения, принятые по умолчанию.

Вы можете хранить файл с настройками программы в другой папке, а когда придет время применить эти параметры, необходимо скопировать данный установочный файл в нужную папку поверх существующего. При следующем запуске PageMaker загрузит все настройки в соответствии с новым установочным файлом.

Интерфейс пользователя

После загрузки программы и представления фирменной заставки (рис. 1.4) на экране открывается окно программы, которое принято называть интерфейсом пользователя (в дальнейшем также «окно программы»). Интерфейс является посредником между человеком и компьютером, он предоставляет все необходимое для работы: инструменты, палитры, диалоговые окна и другие средства. Все это следует грамотно использовать для быстрого и эффективного выполнения различных творческих задач.

СОВЕТ. После загрузки программы закройте появившиеся на экране окна Template (Шаблоны) и Picture (Рисунки). О них будет рассказано в следующих главах.

Интерфейс пользователя включает заголовок, главное командное меню, кнопки управления окнами, панель инструментов, а также палитры Tools (Инструменты), Controls (Управляющая) и др. (рис. 1.5).

Заголовок программы и главное меню

Верхняя полоса окна программы называется строкой заголовка. Она отображает название и значок программы, в данном случае — Adobe PageMaker 7.0, и содержит кнопки, которые позволяют управлять размерами и местоположением программного окна.

ПРИМЕЧАНИЕ. Расположение управляющих кнопок является стандартным для всех приложений. Если вы не знаете точно, как работают эти кнопки, изучите соответствующую литературу по вашей операционной системе.

Щелчок на значке программы в левой части полосы выводит на экран системное меню (рис. 1.6). Команды этого меню являются принадлежностью не программы, а среды (в данном случае — русской версии Windows), поэтому они отображаются по-русски, даже если используется оригинальная английская версия программы Adobe PageMaker 7.0. Список команд может меняться в зависимости от конкретного приложения. Чаще всего это команды для работы с окнами программы. Они позволяют восстановить, переместить окно, изменить его размер, закрыть, а также перейти к другой загруженной в данный момент программе.

Под строкой заголовка расположено главное командное меню (Menu Bar), состоящее из следующих групп команд: File (Файл), Edit (Редактирование), Layout (Макет), Type (Текст), Element (Элемент), Utilities (Сервис), View (Просмотр), Window (Окно), Help (Помощь). В каждой группе собраны команды, выполняющие функционально близкие действия.

Обратите внимание, что названия некоторых команд, например Openј (Открыть), оканчиваются многоточием. Это означает, что данная команда — не прямого действия. Для ее выполнения необходимо представить дополнительные сведения, которые пользователь должен задать в открывшемся при выборе конкретного пункта меню диалоговом окне.

Если в строке названия команды находится треугольная стрелка, это значит, что у данной команды имеется вложенное меню (подменю) — дополнительный список, каждый элемент которого является самостоятельной командой (рис. 1.7).

ПРИМЕЧАНИЕ. Те команды в меню, напротив которых написан некий клавиатурный эквивалент, могут быть вызваны нажатием соответствующей комбинации клавиш.

Панель инструментов

Под строкой главного меню располагается панель инструментов, с помощью которой можно выполнять многие команды без обращения к меню (см. рис. 1.5). Она включает в себя кнопки со значками, назначение которых объясняется всплывающими подсказками. В предыдущих версиях программы панели инструментов не было. Таким образом, она является удобным нововведением PageMaker 7.0.

Кнопки, расположенные на панели инструментов, делятся на шесть групп, которые включают в себя команды с близкими функциями. В каждой группе находится по пять кнопок. Рассмотрим их назаначение, двигаясь слева направо от первой кнопки в группе к пятой.

Первая группа. Команды этой группы повторяют некоторые команды меню File (Файл) и отвечают за работу с документом (рис. 1.8).

New (Новый) — создает новую публикацию.

Open (Открыть) — открывает публикацию.

Save (Сохранить) — сохраняет публикацию.

Print (Печать) — выводит документ на печать.

Find (Найти) — осуществляет поиск в текстовом редакторе (подробнее о текстовом редакторе см. главу 7, раздел «Редактирование текста»).

Вторая группа. Команды редактирования текста и работы с графикой (рис. 1.9). Входят в список команд меню Type (Текст) и меню Element (Элемент).

Character Specs (Параметры шрифта) — вызывает диалоговое окно Character Specifications (Параметры шрифта) для редактирования выделенного текста.

Increase Font Size (Увеличить размер шрифта) — увеличивает размер выделенного текста на 0,1 points (пункта).

Decrease Font Size (Уменьшить размер шрифта) — уменьшает размер выделенного текста на 0,1 points (пункта).

Spelling (Орфография) — вызывает диалоговое окно Spelling (Орфография) для проверки правописания.

Fill and Stroke (Фон и линия) — вызывает диалоговое окно Fill and Stroke (Фон и линия) для изменения характеристик фона, линий и контуров графических элементов.

Третья группа. Команды форматирования абзацев (рис. 1.10). Относятся в основном к командам меню Type (Текст).

Paragraph Specs (Параметры абзаца) — вызывает диалоговое окно Paragraph Specifications (Параметры абзаца) для редактирования абзацев текста.

Indent/Tabs (Отступ/Табуляция) — вызывает диалоговое окно Indent/Tabs (Отступ/Табуляция) для задания табуляции в абзаце.

Bullets and Nambering (Нумерация абзацев) — вызывает диалоговое окно Bullets and Nambering (Нумерация абзацев) для цифровой или символьной нумерации абзацев.

Outdent (Выступ) — уменьшает левое поле абзаца на 12,7 мм (0,5 inches).

Indent (Отступ) — увеличивает левое поле абзаца 12,7 мм (0,5 inches).

Четвертая группа. Команды этой группы используются для форматирования объектов и работы со страницами (рис. 1.11). Они входят в список команд меню Layout (Макет) и меню Element (Элемент).

Insert Page (Вставить страницу) — вставляет страницу в документ.

Remove Page (Убрать страницу) — удаляет страницу из документа.

Frame Options (Параметры фрейма) — вызывает диалоговое окно Frame Options (Параметры фрейма) для форматирования абзаца текста во фрейме.

Text Wrap (Обтекание текстом) — вызывает диалоговое окно Text Wrap (Обтекание текстом) для задания взаимного расположения текста и графики.

Update Links (Обновление связей) — обновляет связь импортированного в документ внешнего изображения.

Пятая группа. Команды связи с внешними приложениями (рис. 1.12). Относятся к командам меню File (Файл) и меню Window (Окно).

Picture Palette (Палитра рисунков) — вызывает на экран палитру рисунков.

Place (Поместить) — импортирует изображение или текст в документ.

PhotoShop — загружает программу Adobe Photoshop.

HTML Export — записывает документ в формате HTML-документа.

Export Adobe PDF — записывает документ в формате Adobe PDF.

Шестая группа. Команды изменения вида окна документа на экране (рис. 1.13). Относятся в основном к командам меню View (Просмотр).

Zoom In (Увеличить изображение) — увеличивает изображение документа на 25%.

Zoom Out (Уменьшить изображение) — уменьшает изображение документа на 25%.

Actual Size (Реальный размер) — отображает страницу в натуральную величину.

Fit in Window (Разместить в окне) — подгоняет размер страницы под размер области окна документа.

Help (Помощь) — вызывает текстовый файл документации по программе Adobe PageMaker 7.0.

Палитры

Важными управляющими элементами в программе являются палитры. Это специальные окна, служащие для удобства выполнения отдельных функций, например выбора стиля текста, цвета, параметров контура, выполнения различных трансформаций и т. д. Любую палитру, которую вы не видите на экране, можно открыть, выбрав ее в списке команд меню Window (Окно).

Инструменты, с помощью которых можно создавать, выделять, редактировать, перемещать текстовые и графические объекты, находятся в палитре Tools (Инструменты), которая по умолчанию располагается в левой части окна программы (рис. 1.14). Для включения какого-либо инструмента необходимо щелкнуть на кнопке с его пиктограммой. Работу и назначение каждого инструмента будем изучать в процессе создания различных публикаций.

По мере необходимости палитру инструментов можно располагать в любом месте экрана. Для ее перемещения следует захватить строку заголовка и передвинуть в удобное место. Палитру инструментов можно удалить с экрана, выполнив команду Windows4Hide Tools (Окно4Спрятать инструменты). Для возврата ее в окно программы существует команда Windows4Show Tools (Окно4Показать инструменты).

Второй по важности палитрой является палитра Controls (Управляющая) (рис. 1.15). Она служит для отображения всех параметров текущего объекта. В управляющей палитре можно задать местоположение, размеры и параметры форматирования любого элемента, предварительно выделив его с помощью инструмента Pointer (Стрелка) (см. рис. 1.14).

Инструмент Pointer (Стрелка) управляет размерами и положением элементов на странице. При его помощи можно выбирать, перемещать, группировать, разгруппировывать, вырезать, копировать и вставлять текстовые блоки, изображения и графические элементы. Если при выбранном инструменте Pointer (Стрелка) щелкнуть на каком-либо элементе, то он становится активным, то есть его можно изменять и перемещать.

В именах других палитр отражаются названия тех функций, для выполнения которых они предназначены: например, Styles (Стили), Colors (Цвета), Layers (Слои) и другие (см. рис. 1.5). Палитры занимают значительное место на экране. Их можно передвигать в окне программы и располагать наиболее удобным в каждом случае образом, а также убирать с экрана и возвращать обратно так, как это описано для палитры Tools (Инструменты).

Палитры по умолчанию объединены в группы, которые отображаются в одном окне (рис. 1.16). Переключение палитр в составе такой группы осуществляется щелчком на соответствующей вкладке. Чтобы отделить какую-либо палитру от группы, следует захватить вкладку этой палитры и перетащить условный прямоугольник за пределы группы. После этого она получит независимое существование. Чтобы включить палитру обратно в группу, необходимо также захватить вкладку и передвинуть ее в пределы группы палитр, к которым присоединится данная палитра.

Для увеличения свободного места на экране каждую отдельную палитру можно свернуть, оставив только заголовок, как это делается при работе с любыми окнами в системе. Свернутая палитра остается доступной в любой момент, но занимает минимальное пространство (рис. 1.17).

Резюме

Adobe PageMaker 7.0 с полным правом можно назвать «настольной издательской системой».

В этой главе вы кратко познакомились с возможностями программы при работе с текстом и графикой, а также с ее преимуществами и недостатками по сравнению с другими программами верстки.

После добросовестного изучения раздела по описанию установки программы вы сможете подобрать необходимую конфигурацию операционной системы и грамотно установить PageMaker 7.0 на свой компьютер.

Вы научились запускать программу, познакомились с интерфейсом пользователя и рассмотрели команды меню и различные управляющие элементы.

Теперь, после установки, настройки параметров, открытия окна программы, то есть после всех предварительных действий, можно приступать к созданию публикаций PageMaker и изучению широких возможностей программы при работе с реальными документами.