Тематичний аспект видавничої справи в сучасній Україні

Становище української видавничої справи у статистичному вимірі й порівнянні з європейськими країнами

Частка вітчизняної книги на внутрішньому ринку за роки української незалежності продовжує скорочуватися. Якщо 1999 року у вільний продаж надійшло (без врахування видань за держзамовленням та відомчих для службового користування) близько 9 млн примірників книг, то 2000 року - на мільйон менше. Зрозуміло, що внаслідок браку вітчизняної книги цей вакуум активно заповнюється книжковою продукцією, випущеною тими ж сусідами. А це, за даними лише митних органів, - майже 55 млн книжок, які щороку завозять в Україну для перепродажу передусім з Росії та Білорусі.

Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи

У цілому ситуація в українській книговидавничій справі на кінець 90-х років минулого століття характеризується такими особливостями:

— знизилася до критичної межі кількість освітніх та наукових видань (за назвами і накладами), що спричинило до поглиблення кризи освіти і науки в державі;

— припинилося бюджетне фінансування бібліотек і цільових видавничих проектів, покликаних забезпечити поповнення фондів бібліотек, що стало головною причиною різкого зубожіння останніх і, відтак, обмеження інформованості населення та зниження його інтелектуального потенціалу;

— падає авторитет країни в очах європейської спільноти, яка почала сприймати Україну як державу, де влада не опікується книгою, освітою, культурою;

— Україна стала джерелом прибутків для видавництв ближнього закордоння, які, використовуючи податковий тиск влади в Україні на власних виробників та протекціоністські закони своїх держав, мають змогу поставляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в поліграфічному відношення книжкову продукцію;

— втрачаються кваліфіковані фахівці, а отже, знижується загальний фаховий рівень видавничої сфери, зростає кількість підприємств, які припиняють видання книжок і перепрофілюються;

— прогресує занепад поліграфічних підприємств, спричинений значним зменшенням замовлень, а також моральним і фізичним старінням обладнання, пов'язаним з браком коштів на його модернізацію;

— стрімко зросла собівартість української книги, внаслідок чого вона стала недоступною пересічному читачеві.

Перелічені тенденції розвитку сучасного українського книговидання були визначені учасниками Міжнародної конференції "Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи", що проходила в Києві 21-22 квітня 1996 року за підтримки і участі Ради Європи.

Отож, на кінець 90-х років ставало однозначно зрозумілим, що розвиток книговидавничої галузі в державі гальмує недосконале законодавство, яке докорінно слід було змінювати.

Існує чинна законодавча база, аналіз якої неодмінно виводить на аналіз тенденцій, що склалися в українському книговиданні на початок третього тисячоліття. Їх можна виокремити в чотирьох головних аспектах:

- організаційному,

- тематичному,

- мовному,

- географічному.

Тематичний аспект

В умовах відсутності стабільної розмаїтості читацьких смаків і прогнозованості книжкового ринку, що властиве для суспільства перехідного періоду, українська видавнича справа у тематичному аспекті переживала в останнє десятиліття карколомні злети й падіння.

Зміну читацьких смаків, і, відповідно, тиражних потоків щодо тематики видань на початку 90-років можна умовно окреслити так:

—сексуально-еротична література і видання історичної тематики (розвивалися паралельно);

—твори класиків детективного жанру (А. Крісті, Ж. Сіменон, А. Чейз);

—романи жахів;

—література легкого жанру;

—кримінально-бандитська тематика сучасної історії;

—твори, за якими знімалися телевізійні "мильні" серіали;

—ділова література ринкової тематики (право, економіка, менеджмент, маркетинг);

—література з вивчення іноземних мов;

—комп'ютерні видання;

—словникові, довідкові видання;

—видання краєзнавчо-туристичного характеру.

1. В останні роки зберігається тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого блоку. Домінує навчальна, довідкова, наукова книга. Першість за назвами і накладами утримують видання, адресовані учням загальноосвітніх шкіл, студентам і вчителям.

2. Тематично різноманітнішою стала література ринкової тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Молодий споживач книжкової продукції активно вивчає іноземні мови, серйозно вдосконалює свої комп'ютерні навички. Пожвавлення спостерігалося біля лотків, які пропонували гарно ілюстровані довідники, енциклопедії за галузями знань, професійними уподобаннями, хобі.

3. Повільно, але впевнено формується новий тематичний блок, який можна умовно назвати "література масового попиту сучасних вітчизняних авторів". Це те, до чого в сусідній Росії вже звикли і з чого тамтешні видавці мають добрий економічний зиск. Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини і Сергія Дяченків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на певний ризик і спробувати переконати українського читача купувати книги доморощених, але "розкручених" авторів. Вдалим тут може бути приклад з книгою Ю. Рогози "День народження Буржуя": тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

1. Інститут журналістики «Видавнича справа на сучасному етапі: тенденції, проблеми». Тимошик М. С.

2. Вісник Книжкової палати України № 7, 2011, Н. Марціяк «Видавничий репертуар і книготорговельний асортимент України: особливості функціонування в умовах централізованої системи управління».

3. Library-sumy.com