17. Основи класифікації банківських операцій, послуг і продуктів.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість.

Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують:

— операції зі залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції);

— операції, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції);

— операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції).

Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації.

1. Залежно до специфіки банківської діяльності:

а) специфічні банківські операції (традиційні);

б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні).

2. Залежно до плати за надані операції І послуги:

а) платні;

б) неплатні.

3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

а) активні;

б) пасивні.

4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

а) для юридичних осіб;

б) для фізичних осіб.

5. Залежно від руху матеріальних продуктів:

а) пов'язані з рухом матеріального продукту;

б) чисті банківські операції.

Традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій:

1) депозитні;

2) кредитні;

3) касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції — це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Водночас, усі банківські операції, незважаючи на таке різноманіття, можуть бути об'єднані за функціональними ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких е;

— кредитні;

— засновницькі;

— розрахунково-касові;

— інвестиційні;

— депозитні;

— міжбанківські;

— емісійні;

— комісійні;

— посередницькі.

18. Особливості банківського обслуговування готівкового обороту.

Касове обслуговування клієнтів банки здійснюють через спеціальний підрозділ — операційну касу, в складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня каси, каса перерахунку. Крім цього, обов'язково створюють сховище для зберігання грошей.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують, насамперед, прибуткові каси, які здійснюють приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, які здійснюють видачу готівки. У банках із невеликими обсягами касових операцій можуть організовувати об'єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів інкасаторською службою, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка надходить після закінчення операційного дня банку. Вечірні каси не здійснюють видаткові операції.

Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов'язаних із регулюванням готівкового обігу. Це передусім:

1) складання прогнозних розрахунків касових обігів;

2) організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки;

3) розроблення календаря видач готівки за днями місяця і за окремими клієнтами;

4) установлення для кожного клієнта ліміту залишку готівки в касі;

5) визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо.

Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

— розробити та подати банку прогнозний розрахунок своїх касових обігів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових обігів);

— повідомити банк про визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі

— подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку готівки в касі;

— подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

Юридичні особи та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банках, згідно з чинним законодавством, повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. У себе вони мають право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, встановленого відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

— інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

— видавати готівку з рахунків;

— приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

— приймати готівку для погашення позичок;

— приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пла-стикових ідентифікаційних карток та PIN-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).

Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пластикову картку та PIN-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи.

Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов'язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщенням банку. Тому банкомати настроюють так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може "ввійти" в банкомат за певну кількість спроб (наприклад, дві) чи "спілкується" з ним довше встановленого часу (наприклад, 2,5 хв.), банкомат конфіскує пластикову картку.

19. Безготівкові розрахунки, їх суть, значення, класифікація, принципи організації. Безготівкові розрахунки – платежі без готівки, тобто перерахування банком сум з рахунків платників на рахунок отримувачів або зарахування взаємних вимог підприємств і громадських організацій. Безготівкові розрахунки – складова грошового обігу. Вони ґрунтуються на таких принципах розрахунки проводяться, як правило, після випуску товарів і надання послуг, тільки через банк і під його контролем, тільки за згодою платника, платежі здійснюють тоді, коли на рахунку платника є вільні кошти або він має право на одержання кредиту.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

• забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги,

• створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за дотриманням розрахункової та договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків,

• не допускати позапланового перерозподілу коштів у процесі розрахунків,

• сприяти зближенню моментів отримання та оплати товарно-матеріальних цінностей.

Способи безготівкових розрахунків перерахування коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку, зарахування взаємних вимог.

Розрізняють безготівкові розрахунки міжміські та міські. Міжміські безготівкові розрахунки – розрахунки між постачальниками і покупцями, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних населених пунктах. Міські – розрахунки між постачальником і покупцями, яких обслуговує одна (або різні) установи банку в межах одного міста (незалежно від місцезнаходження організації). Міжміські безготівкові розрахунки поділяють на розрахунки за місцем покупця і за місцем постачальника.

Залежно від сфери застосування безготівкові розрахунки поділяють на розрахунки за товарні операції (за товарно- матеріальні цінності, надані послуги й виконані роботи) та розрахунки за нетоварні операції (перерахування податків та інші платежі до бюджету, одержання й повернення позичок тощо).

За характером розрахункових документів розрізняють такі форми безготівкових розрахунків: розрахунки платіжними вимогами, розрахунки платіжними дорученнями, розрахунки платіжними вимогами-дорученнями, розрахунки чеками, акредитивна й вексельна форми розрахунків. Всі розрахунки підприємств (у т.ч. платежі до бюджету і виплата заробітної плати)проводять у календарній черговості надходження розрахункових документів (настання термінів платежів).

Переважна більшість безготівкових розрахунків здійснюється між підприємствами, організаціями та установами, незначна частка безготівкових розрахунків – безготівкові розрахунки населення.