3. Життя груп та колективу

Будь-яке суспільство має досить складну структуру, елементами якої виступають різні людські об’єднання або групи.

Група – соціальна спільність людей, об’єднаних на основі ознак, які належать до виконуваної ними діяльності або характеру спілкування.

Безпосередній вплив ідеології великих груп на конкретну особистість відбувається через малу групу.

Мала група (від 2-3-х до 40 чоловік) – сукупність людей, які поєднанні між собою спільними цілями, мають безпосередні контакти один з одним, усвідомлюють себе членами даної спільності, мають розподілені функції й ролі, підтримують певні стосунки між собою, що породжує виникнення групових процесів, норм та інших регулятивних механізмів. Цілі різняться за соціальним змістом (суспільно-значимі, групові та особисті) і за відношенням до перспективи (перспективні, найближчі).

Групи характеризуються груповими нормами – правилами, які встановлюються, схвалюються і приймаються за еталон поведінки. Вони визначаються нормами суспільства та його моральними принципами, а також соціально-психологічною своєрідністю цієї спільності людей. Сукупність норм групи характеризує її ціннісні орієнтації і рівень моральної вихованості.

У психології прийнято виділяти такі групи:

1. За формою їх організації, суспільним статусом:

а) офіційні (формальні) – групи, члени яких об’єднані соціально заданою діяльністю, мають нормативно закріплені права й обов’язки, юридичний статус, нормативно закріплену структуру, призначене або вибране керівництво;

б) неофіційні (неформальні) – групи, які не мають юридично фіксованого статусу та добровільно об’єднують людей на основі загальних інтересів, приятелювання і симпатій.

2. За формою існування (організації):

а) умовні – об’єднання індивідів за певною ознакою, що включає суб’єктів, які не мають взаємостосунків один з одним;

б) реальні – обмежені за розмірами групи людей, що об’єднані реальними відносинами.

3. За умовами існування:

а) природні;

б) лабораторні.

4. За значимістю:

а) референтні (еталонні) – зразкові групи, на які орієнтується у своїх цінностях і поведінці людина, до якої вона себе відносить;

б) нереферентні – групи, психологія і поведінка яких чужі людині або байдужі.

5. За рівнем розвитку:

а) групи низького рівня (дифузна група – лабораторна) – групи, в яких відсутня згуртованість, домінують найпростіші взаємини, немає чіткого розподілу обов’язків;

б) групи високого рівня (колектив)

6. За рівнем організації:

а) асоціації – групи, де люди об’єднані загальною метою, але не всі рівною мірою визнають її;

б) кооперації – групи, де індивідуальні інтереси членів об’єднуються на основі формальної або неформальної згоди між ними;

в) кооперації – групи, де проявляється чітка взаємодія її членів, жорсткий розподіл обов’язків внутрішньою спрямованістю цілей (інколи зі шкодою для суспільства, наприклад, мафія);

г) колективи – групи людей, об’єднаних спільними цілями та задачами, які мають суспільну цінність, відрізняються згуртованістю, чіткою взаємодією та організаційною структурою.