1.Охорона праці – предмет, завдання, складові частини, основні терміни. Визначення і завдання предмета “Основи охорони праці”

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини під час її трудової діяльності. Основне завдання ОП – звести до мінімуму ймовірність уражень або виключення травматизму та професійних захворювань працівників з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

Головна ціль ОП – як категорії трудової діяльності – полягає в створенні сприятливих і безпечних умов у діалектичному взаємозв’язку з ефективністю і якістю праці та полегшенні самої праці.

Складові частини охорони праці

Основи трудового законодавства – це розділ, в якому розглядають всі правові питання ОП. Виробнича санітарія або гігієна праці – це розділ, в якому розглядаються профілактичні заходи ОП: метеорологічні умови, вентиляція, опалення, освітлення, шум, вібрація, іонізуючі і лазерні випромінювання тощо. Техніка безпеки – це комплекс організаційних і технічних заходів і засобів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням. Пожежна профілактика – комплекс заходів з попередження пожеж та зменшення їхніх наслідків.

Основні поняття в галузі охорони праці, терміни та визначення

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, яка може запобігти або зменшити вплив на працівників шкідливих виробничих факторів. Техніка безпеки – це комплекс організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують охорону працівників від НВ на виробництві. Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності.  Виробнича небезпека– це загроза дії на працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працівника може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Виробнича травма – це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функції внаслідок впливу виробничих факторів (рана, отримана на виробництві і спричинена недотриманням вимог безпеки праці).

Виробничі травми класифікують за:

• видом травмуючого фактора: механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані тощо;– виробничими матеріальними факторами: рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;– локалізацією травм: очей, голови, рук, ніг, тулуба;– ступенем важкості пошкодження: легкі, важкі, смертельні;– технологічними операціями: вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів.

Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечних та шкідливих виробничих факторів чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання – паталогічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів. Професійне отруєння – є частковим випадком профзахворювання. Окрім професійних, на виробництві тепер відокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань – захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.