Проаналізуйте відповідні статті Закону України «Про освіту» та Кодексу законів «Про працю» щодо юридичної відповідальності вчителя за порушення норм педагогічної етики.

Відповідно до статті 265 КЗпП України будь-яка особа, винна в порушенні законодавства про працю, нестиме відповідальність згідно з чинним законодавством. За порушення трудового законодавства (незаконне звільнення працівників, несвоєчасну виплату заробітної плати, порушення правил охорони праці, невиконання зобов’язань за колективними договорами, перешкоджання законній діяльності професійних спілок тощо) посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Суб’єктами відповідальності  можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, які безпосередньо відповідають за дотримання законодавства про працю.

Дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до статті 147 КЗпП є догана чи звільнення. Для окремих категорій працівників законодавчими та нормативно-правовими актами можуть установлюватися й інші дисциплінарні стягнення. Найменш суворим видом дисциплінарного стягнення є догана. Для її оголошення достатньо лише наявності факту порушення трудового законодавства. Проте існує і більш суворе покарання — звільнення.

Звільнити працівників можна, зокрема, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП — у разі систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови, що до них раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Це положення стосується всіх працівників, у т. ч. і керівників. Зустрічаються непоодинокі випадки, коли керівники структурних підрозділів підприємств не виконують трудові обов’язки, перекладаючи їх на своїх підлеглих, що, безумовно, є порушенням трудового законодавства.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 11 частини першої статті 41 КЗпП звільнення може мати місце і за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівниками підприємств усіх форм власності (філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) чи їх заступниками, а також за такі винні дії керівників підприємств, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Слід звернути увагу, що в будь-якому разі — як при оголошенні догани, так і при звільненні — згідно з частиною першою статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення повинно бути застосоване роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому час звільнення посадової особи від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування її у відпустці не враховуються. Усі ж інші обставини не можуть вважатися законодавчо обґрунтованими підставами для недотримання загальних строків накладення дисциплінарного стягнення. Проте в будь-якому випадку дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до частини першої статті 45 КЗпП та частини першої статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори та угоди чи норми зазначеного Закону про профспілки. При цьому така вимога є обов’язковою для розгляду і виконання. Керівник, стосовно якого прийнято рішення, або його роботодавець може у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду — за таких обставин виконання вимоги про розірвання трудового договору призупиняється до винесення судом рішення.

Розробити глосарій основних понять педагогічної етики.

Деонтологія — вчення про проблеми моралі і моральності, розділ етики.

Етика педагогічна - специфічний прояв моральних позицій людини в умовах педагогічного процесу, що виражається в любові педагога до дітей, у прагненні передати їм частину знань про людину і навколишній світ, сіяти «розумне, добре, вічне». Це і наука про формування моралі в умовах педагогічного процесу, що досліджує етичні проблеми педагогічної праці.

Ввічливість - якість, що характеризує поведінку людини. Грунтується на повазі до іншої людини, увазі, доброзичливості до людей.

Гуманність - любов, увагу до людини, повага особистості, добре ставлення до всього живого.

Милосердя - принцип поведінки, заснований на співчутті, співучасті і готовності робити добро. Адресується не лише людям, а й усьому живому.

Мораль - предмет вивчення етики, форма суспільної свідомості. Регулює поведінку людини.

Щирість - якість, що характеризує особистість та її вчинки. Виражається в тому, що особистість робить і каже, у вірності самій собі.

Любов - почуття глибокої прихильності до кого-небудь або чого-небудь. Спрямованість на іншу особистість, людську спільність або ідею.

Норма моральна - форма моральної вимоги, яка виступає як моральний закон для особистості.

Чуйність - якість, що характеризує ставлення особистості до оточуючих. Передбачає турботу про інших, увагу до їхніх проблем, тактовне, ввічливе ставлення до людей.

Фамільярність - безцеремонне, розв'язне поводження з ким-небудь.

Чесність - якість, що відбиває одне з найважливіших вимог моральності. Включає правдивість, принциповість, вірність прийнятим зобов'язанням, переконаність у правоті проведеної справи, щирість.

Повага - це ввічливе, попереджувальне ставлення до людей, готовність вислухати іншого, дотримання законів і правил поведінки в суспільстві. Разом з тим повага - це ще й самоповагу, віра у власні сили.

Тактовність - ввічливість, чемність.

Терпимість - якість, що характеризує ставлення до інтересів, переконань, вірувань інших людей.

Толерантність - терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки.

Вимогливість - пред'явлення високих моральних вимог до людини і визнання його відповідальності за їх виконання.

Щастя - етична категорія, що виражає повне, вище задоволення вчинком, подією, справами або навіть підсумком усього свого життя.

Співчуття - це співчуття чужому горю і стражданню, поєднане з бажанням допомогти.

Совість - категорія етики, що характеризує здатність людини до здійснення морального самоконтролю. Через совість людина формує для себе систему моральних обов'язків, вимагає їх виконання, здійснює моральну самооцінку здійснюваних вчинків.

Моральна культура - ступінь сприйняття особистістю культури суспільства; показник того, наскільки глибоко вимоги моральності втілилися у вчинках особистості, в її поведінці. Включає освоєний особистістю досвід людства, який допомагає надходити морально у всіх життєвих ситуаціях, вирішувати проблемні питання, проявляти культуру почуттів і поведінки.

Моральна свобода - свобода вибору форми і лінії поведінки людиною, не обмежена самореалізація індивіда, обумовлена ​​його внутрішнім переконанням, мораллю. Моральна свобода передбачає відповідальність людини перед іншими людьми і перед собою за мотиви і наслідки вибору.

Конфлікт моральний - специфічна ситуація морального вибору, в якій необхідно вирішити протиріччя в ім'я моральної норми і цілі.

Зарозумілість - хизування, пиха, чванство.

Довіра - ставлення до дій іншої людини (групи людей), що грунтується на переконаності в його правоті, вірності, сумлінності, порядності.

Грубість - якість, що характеризує зневагу, недоброзичливість до людей, неувагу до інтересів інших, невміння стримувати роздратування, нездатність бути тактовним.

Добро - моральна категорія, що відображає поведінку людей, що сприяє зростанню людяності у відносинах між ними. В ідеї добра лежить прагнення людини і людства до досконалості.

Альтруїзм - орієнтація особистості на інтереси інших людей, готовність жертвувати для їхнього блага особистими інтересами.

Підготувати усне повідомлення, обґрунтувавши в ньому роль етичних знань у професійному становленні педагога початкової школи.

Вивчення й переосмислення з позицій сучасності історичних надбань людства та критичне оцінювання недоліків у вихованні морально-етичної культури надає змогу віднайти шляхи вдосконалення процесу професійної підготовки. Важливим є засвоєння тези про те, що професійна етика потребує від педагога дотримання сучасних моральних вимог та правових норм.

Спираючись на праці О.І.Вишневського, який визначає групи особистісних вартостей, ми виділили ті моральні риси, які сприяють підвищенню рівня морально-етичної культури особистості: доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення, великодушність, любов, мудрість, вірність, самовідповідальність, толерантність, злагода, гостинність, відкритість, мужність, рішучість, героїзм, правдивість, поміркованість, урівноваженість, оптимізм, терплячість, ініціативність, працьовитість, самостійність, ощадливість.

Водночас зазначимо, що при такому визначенні моральних якостей увага акцентується лише на соціальному аспекті виховання. Педагогічні завдання виховання морально-етичної культури майбутнього учителя не можна обмежувати переліком моральних якостей. Ізольовані, абстрактно взяті, вони не здатні слугувати безпосередньою метою становлення професіонала, оскільки саме ці якості набувають свого розкриття у контексті цілісної особистості майбутнього фахівця.

Цікаві правила для підвищення рівня морально-етичної культури особистості у професійній діяльності подає В.Пікельна: "Учитель-гуманіст завжди виявляє живий інтерес до життя учня, радіє його успіхам, засмучується невдачам…, - і, продовжуючи далі, автор пише, що потрібно: - спілкуватись з дитиною, як з дорослим (взаємна довіра та порозуміння); - кожний день народження дитини робити святом; - дарувати дитині малюнки, твори про неї, уроки (школяр має усвідомити, що цілий клас "дарує" йому урок) і та ін.; - дитина має знати про вашу любов до неї, про вашу повагу, про очікування від неї успіхів".

Розвиток психолого-педагогічних ідей у галузі професійної етики має пряме відношення до моральності та її основних компонентів. Аналіз наукових праць засвідчив, що у визначенні структури і основних компонентів моральності особистості існують різні погляди.

Так, К.О.Альбуханова-Славська, М.Й.Боришевський, Т.С.Фасолько, Н.Є.Щуркова розуміють людину як найвищу цінніость життя, при оцінці її моральності спираючись на твердження Протагора: людина є мірилом всіх речей. Так, сприймаючи людину як носія полярно протилежних відношень, Н.Є Щуркова відзначає амбівалентність моральної свідомості, моральних почуттів і діяльності особистості, що, на її думку, розширює оцінний спектр життєвих явищ і моральних почуттів людини. Звідси Н.Є.Щуркова робить висновок, що "те саме явище може бути розглянуте з різних позицій, а отже, мати різні оцінки. Явища світу ні погані, ні гарні самі собою, але вони або погані, або гарні, якщо на них глянути з визначених позицій: життя страшне і складне - прекрасне і просте. Суспільство суворе до людини - допомагає вижити їй. Природа нещадна - лікар і розрадник. Дисципліна - велике благо - велике зло. Істина надає волю - тримає в ланцюгах. Совість сприяє розвитку - перешкоджає розвитку". Водночас вона підкреслює, що багатовимірність життя не повинна призводити до заперечення соціально-культурних оцінок, а припускає усвідомлену позицію в поглядах на явище з подальшим судженням про нього.

На підставі висунутих положень Н.Є.Щуркова робить висновок про те, що з дітьми взагалі говорити про цінності не можна, тому що моральні цінності "не існують у конкретному реальному житті, вони завжди мають свою динамічну модель, яка відповідає віку, моменту ситуації, рівню розвитку дітей, соціально-психологічному клімату суспільства і групи".

Моральна свідомість особистості майбутнього вчителя є відображенням у його психіці моральних образів дійсності, особистісної моральної та майбутньої професійної діяльності. Як особлива категорія, моральна свідомість має специфічну структуру. Вона включає сукупність моральних знань про навколишній світ, що формуються у ході пізнавального процесу. Інша характеристика моральної свідомості полягає у виділенні "Я" з навколишнього середовища, що допомагає активно здійснювати моральну діяльність у безперервному самовдосконаленні моральних якостей. Особистісна позиція майбутнього вчителя, його ставлення до моральних принципів, норм, вимог, професійного обов'язку входить до структури моральних почуттів як обов'язковий елемент. Отже, слушним вбачається зауваження В.П.Будзи, який, відзначаючи позитивні психологічні почуття в моральному вихованні - гуманізм, солідарність, толерантність, взаємодопомогу, альтруїзм, - стверджує, що моральність особистості потрібно постійно формувати.

Анотація до книги В.А. Сухомлинский «Серце віддаю дітям».

Це одна з небагатьох в сучасній педагогічній літературі книг, які завоювали визнання педагогів і батьків. У своїй книзі автор не тільки ставить і вирішує науково-теоретичні проблеми, а й знайомить читача з тим, як протягом декількох років, з того дня, коли маленька людина вперше переступив шкільний поріг, до закінчення початкової школи, він вводив своїх вихованців у світ пізнання навколишньої дійсності, допомагав опановувати знаннями, пробуджував розумові здібності і стверджував благородні почуття, виховував громадянську гідність, віру в добрий початок у людині, почуття дружби народів, інтернаціоналізм.