43) Структурна характеристика організації виробничих процесів

Сутність виробничого процесу. Технологічний процес становить основу будь-якого виробничого процесу, є найважливішою його частиною, яка пов’язана з переробленням сировини, обробкою матеріалів і перетворенням їх у готову продукцію.

Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі і часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва.

Виробничий процес пов’язаний з відтворенням матеріальних благ і виробничих відносин. Матеріальні блага відтворюються через сукупність взаємопов’язаних процесів праці і природних процесів, унаслідок яких вхідні сировина, матеріали і напівфабрикати перетворюються за певною технологією в готову продукції необхідного виду.

Визначальним у виробничому процесі є процес праці — цілеспрямована діяльність людини, яка за допомогою засобів праці (устаткування, інструменту, оснащення) видозмінює предмети праці (вхідну сировину, матеріали, напівфабрикати), перетворюючи їх у готову продукцію.

О сновні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів. У цьому випадку частковий виробничий процес пов’язаний або з реалізацією якоїсь стадії обробки предмета праці, або з виготовленням деталі готового виробу.

44. Типи виробництва

Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове. Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації. Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу. Порівняльна техніко-економічна характеристика організаційних типів виробництва наведена в табл. 3.3.

Тип виробництва істотно впливає на особливості діяльності підприємства, його економічні показники, виробничу структуру, характер технологічних процесів, їх оснащення, форми організації виробництва і праці, систему планування, контролю та оперативного управління. Зростання конкуренції потребує від менеджерів усіх рівнів пошуку нових можливостей гнучкого пристосування виробничих процесів до зміни попиту на продукцію, швидкої реакції на замовлені властивості товарів, що їх бажають придбати споживачі різних груп. Організація сучасного виробництва має сталу тенденцію переходу на серійний тип виробництва з випуском товарів невеликими партіями, що дає змогу найоптимальніше використовувати ресурси в умовах ринкової відносної невизначеності.

45. Методи організації виробництва Під методом організації виробництва розуміють способи раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і в часі. Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчастості. В основі такого поділу лежить віднесення продукції до подільною (складається з частин, наприклад одяг) і неподільною, яку не можна розділити на складові, компоненти.Це, наприклад, рідини, рідкі сплави металів, тісто, лаки, фарби. Відповідно виробництво неподільної продукції здійснюється через безперервні виробничі процеси, а дискретної - через дискретні, переривчасті процеси. Для безперервних процесів обладнання розташовується по ходу технологічного процесу, використовуються потокові методи виробництва. Всі інші методи - непотоковий. У переривчастих виробничих процесах устаткування може розташовуватися за однорідними технологічними групами (однорідними технологічними операціями) або за групами для обробки однорідних за конструкцією і розмірами (масою) деталей. На вибір методів організації виробництва впливають: розміри і маса виробу, кількість виробів, періодичність випуску виробів. Непотокове виробництво може бути спеціалізовано за формами: технологічна, предметно-групова, змішана. Форми організації виробництва. Форма організації виробництва являє собою певну взаємодію елементів виробничого процесу (часткових процесів) у часі й у просторі, виражене системою стійких зв'язків. Різні структурні побудови в часі і в просторі основних елементів виробничого процесу, взаємодія яких здійснюється в певних кількісних і якісних пропорціях при відповідному рівні їх інтеграції в системі, утворюють сукупність основних форм організації виробництва. Тимчасова структура форм організації виробництва визначається складом елементів виробничого процесу та порядком їх взаємодії в часі. По виду тимчасової структури розрізняють форми організації з послідовною, паралельної і паралельно-послідовною передачею предметів праці у виробництві. Просторова структура форм організації виробництва визначається кількістю технологічного обладнання, зосередженого на робочому майданчику, і розташуванням його щодо напрямку руху предметів праці і навколишнього простору. 46. Якість і конкурентоспроможність продукції Якість продукції - сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення. Якість тісно пов'язане із взаємовідносинами людей в процесі виробництва та споживання продукції. Поліпшення якості продукції сприяє: 1). більш повному задоволенню населення у продовольстві; 2). найважливіший фактор підвищення ефективності виробництва; 3). підвищення якості - це в кінцевому рахунку і питання її кількості, економії ресурсів, більш повного задоволення людських потреб. Роль якості та конкурентоспроможності продукції. За рахунок поліпшення якості продукції вирішуються наступні завдання: 1.) Підвищення продуктивності праці; 2.) Забезпечення економічної ефективності виробництва за рахунок збільшення цін на якісну продукцію; 3.) Гарантований збут за рахунок високих споживчих властивостей; 4.) Підвищення експортних можливостей; 5.) Більш вигідна реалізація продукції; 6.) Забезпечення продукцією, безпечної для здоров'я людей. При проведенні комплексного дослідження ринку та оцінки власних можливостей, важливе місце займає аналіз конкурентоспроможності своєї і конкуруючої продукції. Перед тим, як пропонувати свою продукцію на ринку продавець повинен знати, за якими чинникам якості його продукція відстає або випереджає своїх конкурентів, на які з них робити упор, щоб знайти свого споживача