
- •1. Історія розвитку зварюв. Виробництва.
- •7. Суть і особливості автоматичного зварювання під флюсом
- •8.Суть і особливості дугової зварки пд.
- •9. Суть і особливості газового зварювання
- •10.Суть і особливості пресових методів зварювання.
- •11. Суть і особливості зварювання з примусовим формуванням шва.
- •12. Суть і особливості газового зварювання.
- •13. Суть і особливості електрошлакового зварювання.
- •14. Сутність і особливості термічного зварювання.
- •16. Умови існування електричної дуги, її будова та особливості.
- •17. Фізичні процеси в електричні зварювальній дузі.
- •19.Основні вимоги до джерела живлення та їх класифікація. Вимоги:
- •20.Джерела живлення змінного струму.
- •21. Джерела живлення постійногоструму. Випрямлячі.
- •22. Джерела живлення постійного струму. Генератори.
- •23. Вольт-амперні характеристики джерел струму.
- •24. Класифікація зварних швів і їх умовне позначення.
- •25. Будова зон зварного шва і його характеристика.
- •26. Класифікація і властивості електродів.
- •27. Вимоги що ставляться до електродного покриття.
- •28. Електроди з основним видом покриття та їх характеристики.
- •29. Електроди з органічним покриттям.
- •30. Електроди з рутиловим покриттям.
- •31. Електроди з руднокислим покриттям.
- •32. Електроди з кислим покриттям.
- •34. Класифікація порошкових дротів.
- •35. Класифікація неплавлячих електродів для рдз.
- •36 Плавлячі флюси для зварювання сталей.
- •37. Керамічні флюси для зварювання сталі.
- •38 Інертні гази. Аргон , гелій їх суміші.
- •39. Активні гази со2, о2, n2 і їх суміші.
- •40. Зовнішні центратори, їх класифікація, технічні характеристики.
- •41. Внутрішні центратори, їх класифікація.
- •42. Організація змр неповоротніх стиків першим методом.
- •43. Організація змр неповоротніх стиків другим методом.
- •44. Організація змр неповоротніх стиків поточно-груповим методом.
- •45. Організація змр неповоротніх стиків поточно-розчленованим методом.
- •46. Шляхи підвищення продуктивності рдз.
- •47. Спеціальні зварювальні роботи при монтажі трубопроводів.
- •48. Зварювання трубопроводів в зимових умовах.
- •49. Особливості організації зварювальних робіт трубопроводів із сталей підвищеної міцності.
- •50. Підготовка стиків труб до зварювання різними методами.
- •51. Вплив режиму зварювання на форму і міцність швів.
- •52. Причини утворення зварювальних напружень і деформацій та заходи по їх зниженню.
- •53. Технологічна міцність зварних зєднань та їх класифікація.
- •54. Призначення тзб і основні операції на них.
- •55. Конструктивні особливості тзб.
- •56. Обладнання, що використовується на тзб та її енергопостачання.
- •59. Класифікація методів контролю якості зварних зєднань.
- •60. Класифікація рентгенографічних методів контролю зварних з’єднань.
- •61. Техніка безпеки при виконанні зварювальних робіт.
- •62. Пересувні зварюючи агрегати.
- •65. Суть і особливості електроконтактного зварювання.
34. Класифікація порошкових дротів.
Порошковий дріт - це неперервний електрод, що складається з металевої оболонки і шихти. Порошковий дріт класифікують за конструкцією: трубчаста, двошарова, з накладочним, з загином в оболонці. По складу шихти порошкові дроти ділять на 5 типів: рутило органічні, карбонатно-флюоритні, флюоритні (без додаткового захисту); рутилові, рутилофлюоритні (захист СО2)
35. Класифікація неплавлячих електродів для рдз.
Неплавлячі електродні стержні виготовляють з електротехнічного вугля чи синтетичного графіту, а також з вольфраму. Вугільні і графітні електроди мають форму циліндричних стержнів діаметром 5-25 мм, довжиною 200-300 мм, кінець електрода заточується під конус. При зварці вольфрамовим електродом застосовують постійний струм прямої полярності. Присадки забезпечують стійке горіння дуги і збільшує кількість струму.
36 Плавлячі флюси для зварювання сталей.
Хімічний склад плавлячих флюсів: Кремнезем, оксид магнію, оксид кальцію, фтор, кальцій, двоокис заліза, сірка, фосфор. Плавлені флюси одержують сплавленням окисів і солей металів в електричних печах, а потім гранулюють. Після мокрої грануляції сушать і просівають. По розміру зерен: піскозернисті - від пороху до 0,8 мм; дрібнозернисті - 0,1-1,6мм; середньозернисті - 0,25-3 мм; крупнозернисті - 0,35-5 мм. Колір від чорного до сірого. Марки: АН-348А, АН-348АМ, АН-22
37. Керамічні флюси для зварювання сталі.
Хімічний склад керамічних флюсів: Кварцовий пісок, силікат натрію, феротитан, марганцева руда, польовий шпат. Керамічні флюси не піддаються плавленню, а одержують після замісу рідкого складу феросплавів і других складуючи елементів на рідкому склі. Потім масу гранулюють, сушать і прокалюють. З допомогою неплавлячих флюсів легко одержувати любий необхідний склад наплавленого металу. Також склад металу шва залежить від режиму зварки. Марки: АНК-30, КВС-19М, КВС-19.
38 Інертні гази. Аргон , гелій їх суміші.
Аргон випускають трьох сортів: вищий В - 99,993%; перший 1 - 99, 987%;другий 2 - 99,95%. Це безбарвний неядовитий газ. Не горить, не вибухає, важчий за повітря. Зберігають у балонах фарбованих у чорний колір, напис – синій при тиску 14,7 МПа. Використовують для зварювання неплавленими методами.
Гелій – безколірний, не ядовитий газ, легший за повітря та аргон, тому гірше захищає зварну ванну. Випускають три сорти: вищий – В – для зварки титана, ніобію; перший – І – для алюмінію, магнію та їх сплавів; другий – ІІ – для олов’яних сплавів.
Отримують шляхом спалювання газу. Зберігають в коричневих балонах (при 14,7 МПа).Гелій використовують при зварці кольорових металів.
Суміші використовують для зварювання кольорових металів
39. Активні гази со2, о2, n2 і їх суміші.
СО2 – безколірний з ледь відчутним оцтовим запахом, добре розчинний у воді. СО2 випускають двох сортів:
вищий – 99,8 %
перший – 99,5 %
Зберігають під тиском 12,25 МПа. Балон чорного кольору, напис – білого.
При зварці в СО2 газ витісняє від зварної зони повітря і захищає розплавлений метал від проникнення азоту. При зварці в СО2 газ розкладається під дією високої температури на СО і О2. Дуга активно окислює метал зварної ванни і роль СО2 зводиться до захисту зварної ванни. Окислення заліза може проходити двома шляхами: вуглекислим газом і киснем: СО2 + [Fe] ↔ CO + [FeO].
Технічний кисень – безколірний, без запаху та смаку газ; підтримує горіння; отримують з повітря. Три сорти: перший (99,7%), другий (99,5%), третій (99,2%). Зберігають в балонах (при 14,7 МПа) синього або голубого кольору з чорним написом.
Кисень потрапляє в зону зварки із довколишнього повітря, з вологи, кромок металу, що зварюється, з вологи флюсів. З підвищеним вмістом кисню зменшується межа міцності, текучості, ударна в’язкість. Кисень окислює залізо: О2 + 2 [Fe] ↔ 2 [FeO].
Азот потрапляє в зону зварки з повітря. Він розчиняється в залізі, марганці, титані та утворює з ними нітрати, які збільшують щільність і понижують пластичність шва.
Для зварювання використовують суміші газів: СО і О2 (60-80% і 40-20 %).
СО2 і О2 (60-80% і 40-20%).
Ar i O2 (99% i 1%) (95% i 5%)
Ar i CO2 (75-80% i 25-20%)
Ar i CO2 i O2 (75% i 20% i 5%)