45.Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.

Популя́рна культу́ра (або по́п-культу́ра, ма́сова культу́ра) — культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі) — контрастуючи з «високою культурою».

Передумови формування поп-культури закладено в самій наявності структури суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції: суспільство поділяється на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і на «масу» — що кількісно переважає. Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «маси» — «масовій культурі».

На початку XX ст. масове суспільство й пов'язана з ним масова культура стали предметом досліджень найвизначніших учених у різних наукових областях: філософів Хосе Ортега-і-Гассета («Повстання мас»), Карла Ясперса («Духовна ситуація часу»), Освальда Шпенглера («Сутінки Європи»); соціологів Жана Бодріяра («Фантоми сучасності»), Питирима Сорокіна («Людина. Цивілізація. Суспільство») і інших. Аналізуючи масову культуру, кожний з них відзначає тенденцію до її комерціалізації. "Масова культура" сформувалась одночасно з суспільством масового виробництва та споживання. Радіо, телебачення, сучасні засоби зв'язку, а також відео- й компютерна техніка сприяли її розповсюдженню. У західній соціології "масову культуру" розглядають як комерційну, оскільки витвори мистецтва, науки, релігії виступають у ній як предмети споживання, здатні від продажу давати прибуток, якщо вони враховують смаки й попит масового глядача, читача, слухача. "Масову культуру" називають по-різному: розважальним мистецтвом, мистецтвом "антивтоми", кітчем (з німецької буквально "сміття"), напівкультурою. У словниковій дефініції до терміна кітч зокрема зазначено, що він "претендує на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх". У 80-х роках минулого століття термін "масова культура" почали вживати рідше, оскільки він скомпрометований тим, що мав винятково негативний зміст. У наш час його замінено поняттям "популярна культура", або "поп-культура". Їй часто протиставляють "елітарну культуру", складну за змістом та важку для непідготовленого споживача. До неї звичайно відносять фільми Ф. Феліні, А. Тарковського, книги Ф. Кафки, А. Базена, К. Воннегута, картини Пікасо, музику Дюваля. Ці твори розраховані на вузьке коло зацікавлених мистецтвом споживачів і стають предметом пожвавлених суперечок серед мистецтвознавців та критиків. Але масовий глядач, слухач може не звернути на них жодної уваги чи не зрозуміти. Комерційна вигода не є основною метою для творців "елітарного" мистецва, в основу якого покладено новаторство, повне самовираження та художнє втілення своїх ідей. При цьому можуть виникнути унікальні витвори мистецтва, які інколи дають їхнім творцям не лише визнання, але й чималий прибуток. Масова ж культура, орієнтуючись переважно на технічні засоби виробництва, на технологічні та інформаційні аспекти життя людей, відчужує суспільство від природи, значною мірою ігнорує (або навіть руйнує) культурні традиції. Використовуючи засоби масової комунікації, масова культура знижує будь-яку ідею, проблему, будь-яке явище до рівня масового споживача, тим самим позбавляючи людину та дійсність їхніх справжніх рівня та значення.

Уседозволеність у ЗМІ, "попсовій" пісні, рекламі, аморальна сексуальність завдають нищівних ударів розвиткові індивіда та особистості. Кліпова культура – поєднання реклами та примітивного мистецтва. Миготіння перед очима чогось, схожого на картинки, одноманітні музичні звуки й примітивний ритм, обов'язкові сексуально-еротичні елементи – основний набір засобів, які представляють таку "культуру". Уся ця аморальність пробуджує тваринні інстинкти людини. Маскультові духовні наркотики відкривають шлях до справжньої наркоманії: після духовного спустошення виникає потреба фізіологічного й психологічного отруєння. Окрім того, маскульт ("попса") сприяє розвиткові в суспільстві різного виду збочень та гомосексуалізму. Більшій частині людей, які сьогодні мають ім'я "людина-маса", не характерне критичне мислення, аналітичне сприймання матеріалу, який пропагують. Сучасна людина скептично ставиться до необхідності свідомо мислити, частіше за все вона задоволена тими стосунками, що склалися між нею й навколишнім світом, світом культури масового споживання. Людина задовольнилася своєю посередністю, тому висміює незрозуміле, ставиться до нього зверхньо; зрозумілим визнає лише те, що сприймає на винятково психофізіологічному рівні. Наприклад, тексти сучасних "попсових" пісень підкреслено несерйозні (можна зауважити, що для людини-маси бути серйозним на сьогодні не модно), а спроби зробити пісню інтимною й задушевною перетворюються на відверту вульгарність. Споживача такого "мистецтва" можна схарактеризувати як музично глухого, емоційно, духовно бідного та інтелектуально обмеженого.