2. Поняття та ознаки кримінально-правової кваліфікації.

Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена стаття КК, яка передбачає відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуально закріплений висновок про наявність такої відповідності. Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає в тому,що: 1. Вона становить собою частину процесу застосування крим закону.А,отже: а) це офіційна діяльність, яка здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду; б) проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються в актах вказаних вище органів тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів. 2. У її ході оцінці підлягає суспільна небезпечна поведінка, якою: а) заподіяна або створена загроза заподіяння істотної шкоди і яка є кримінальне протиправною. 3. Визначається кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння, включаючи: а) оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення; б) «вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму; в) обґрунтування необхідності застосування саме цієї статті (статей, їх частин або пунктів) КК шляхом доведення того, що фак¬тичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК; г) процесуальне закріплення висновку про те, що вчинене діян¬ня передбачене певною статтею КК, та про те, що воно є чи не є злочином, чи іншим незлочинним діянням, передбаченим КК. Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті (статей, їх частини або пунктів) КК, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння. Провівши найпростіший і найбільш точний поділ - дихотоміч¬ний - поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо два її види:1) кваліфікація злочинів (закінчених і перерваних на попередніх стадіях, вчинених у співучасті, одиничних і сукупності тощо); 2) кваліфікація суспільна небезпечних діянь, які не є злочинами (кваліфікація суспільне небезпечних діянь неосудних; осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, тощо). З названих видів кримінально-правової кваліфікації центральне місце займає кваліфікація злочинів. Головною метою будь-якої процесуальної діяльності в цій сфері є визначення того, чи становить собою вчинене злочин і якщо так, то який саме і якою нормою він передбачений. Не випадково, до останнього часу в теорії та на практиці поняття кримінально-правової кваліфікації, по суті, підмінялося поняттям кваліфікації злочину. Разом із тим, ототожнювати поняття «кримінально-правова кваліфікація» та «кваліфі¬кація злочинів» принаймні неправильно хоча б тому, що «кваліфі¬кація злочинів» - це видове поняття, яке входить в родове «кримі¬нально-правова кваліфікація» і становить лише його частину; про те, що має місце кваліфікація злочину, можна стверджувати лише тоді, коли закінчився весь процес кримінально-правової кваліфікації. На початку й у ході кримінально-правової кваліфікації не можна стверджувати, що відбувається кваліфікація злочину. Адже вона може привести до різноманітних результатів (висновків): а)має місце злочин; б) діяння передбачене кримінальним законом, але вчинене за обставин, що виключають злочинність діяння; в) наявна добровільна відмова від доведення злочину до кінця;г) діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки; д) у скоєному немає ознак будь-якого злочину, передбаченого КК. Для того, щоб кваліфікувати (оцінити) скоєне, потрібні дві умови: 1) знати фактичні обставини справи, мати доказову інформацію про ті події, які мали місце в дійсності, та 2) мати крим-прав норму, яка передбачає скоєне в якості злочину. Встановлення відповідності між тим, що було в житті, й тим, що передбачене законом, здійснюється за допомогою використання специфічної юридичної конструкції - складу злочину, тобто сукупності ознак, які характеризують об'єктивні та суб'єктивні ознаки вчиненого посягання. Отже, можна виділити такі підстави кримінально-правової кваліфікації:1) фактичну - обставини справи, які мали місце в реальній дійсності, стали відомими правоохоронним органам та були процесуальне закріпленими,- де, коли, ким, в якій обстановці, з використанням яких знарядь (засобів), яким способом вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно потягло, ким вчинено, в чому знайшло вираз суб'єктивне ставлення особи до скоєного тощо;2) нормативну - норми КК, в яких закріплені ознаки злочинів. З урахуванням прийомів законодавчої техніки, які використовуються при формулюванні кримінально правових норм, можна сказати, що вони викладені:1)у статтях Особливої частини КК; 2)у статях Загальної частини КК;3)у нормативних актах інших галузей права (якщо статті Особ¬ливої частини КК є бланкетними чи містять окремі бланкетні ознаки).