26. Характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

З СС злочини у сфері службової діяльності, за винятком службової халатності, характеризуються умисною формою вини. Зловживання владою або посадовим становищем (ст. 364 КК). Відповідно до ст. 364 КК під зловживанням владою або посадовим становищем розуміється умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб, використання посадовою особою влади чи посадового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдавало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб. З СС зловживання владою або посадовим становищем характеризується умисною або змішаною формою вини. Суб’єктом даного злочину може бути тільки посадова особа. Службова халатність (ст. 367 КК). Під службовою халатністю розуміється невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов’язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ч. 1 ст. 367).

З ОС халатність можуть характеризувати такі форми: 1) невиконання посадовою особою своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

З СС цей злочин характеризується тільки необережною формою вини у вигляді злочинної самонадіяності або злочинної недбалості. Суб’єктом халатності може бути лише посадова особа. Одержання хабара (ст. 368 КК). У ч. 1 ст. 368 наведено таке визначення цього злочину: «Одержання посадовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи посадового становища». ОС злочину, передбаченого ст. 368 КК, полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді. Суб’єктом одержання хабара може бути лише посадова особа. СС даного злочину характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Дача хабара (ст. 369 КК). Дачу хабара посадовим злочином можна назвати тільки умовно. Включення дачі хабара у даний розділ зумовлене нерозривним зв’язком його з таким посадовим злочином, як одержання хабара. За змістом закону дача хабара з об’єктивної сторони полягає в передачі посадовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням посадового становища. Суб’єктом дачі хабара може бути як приватна, так і посадова особа. З суб’єктивної сторони дача хабара — умисний злочин, який характеризується прямим умислом.

27. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт.

ОС злочину, передбаченого частинами 1 та 2 ст. 371 КК, припускає вчинення особою діяння, яке: а) здійснюється у відповідній процесуальній формі — затримання, привід, арешт, утримання під вартою, і б) має незаконний характер. Злочин визнається закінченим при вчиненні хоча б одного із зазначених діянь. Затримання — це процесуальний примусовий захід, який полягає у примусовому і короткочасному (на строк не більше 72 годин) позбавленні особи волі і здійснюється: а) при провадженні дізнання або досудового слідства; б) за постановою органу дізнання, слідчого чи прокурора; в) щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі; г) на підставах та в порядку, передбачених законом Привід —це процесуальний примусовий захід, який полягає в обмеженні волі та примусовому доставленні (припровадженні) в органи дізнання, до-судового слідства, прокуратуру, суд підозрюваного, обвинуваченого, підсуд­ного, свідка чи потерпілого, за умови, що ці особи ухиляються без поважних причин від добровільного з'явлення у призначений час за викликом службових осіб зазначених органів Арешт(взяття під варту) — це запобіжний захід, який полягає у позбавленні особи волі на строк, встановлений законом, і здійснюється: а) за по­становою судді чи ухвалою (вироком) суду; б) щодо підозрюваного, обвину­ваченого чи підсудного (засудженого); в) на підставах та в порядку, перед­бачених законом.Тримання під вартою являє собою сам процес застосування арешту, тобто певну дія-сть, яка здійснюється при виконанні судового акта про взяття особи під варту як запобіжний захід.ОС злочину полягає, як правило, в активній поведінці особи — дії, що полягає у самому факті незаконного приводу, затримання, арешту або в утриманні під вартою. Однак злочин може бути вчинений і шляхом бездіяльності, коли, наприклад, саме затримання, арешт чи взяття під варту (дія) запроваджені на законних підставах, але після закінчення встановлених у законі строків винний свідомо не звільняє (бездіяльність) затриманого чи заарештованого. У таких випадках саме з моменту невиконання обов'язку звільнити особу, затримання, арешт чи утримання під вартою стають незаконними та тягнуть за собою відповідальність за ст. 371 КК. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення одного з діянь, зазначених у ст. 371 КК, і саме з цього моменту набуває триваючого характеру. СС злочину, передбаченого частинами 1 та 2 ст. 371 КК, характеризується наявністю прямого умислу, оскільки привід, затримання, арешт чи тримання під вартою є завідомо незаконними, і отже, їх злочинний характер охоплюється свідомістю винного. Суб'єкт злочину — спеціальний: службова особа органів дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку незаконного тримання під вартою — і керівник установи, де тримався під вартою потерпілий. Дії винного не можуть кваліфікуватися за ст. 371 КК, якщо незаконний привід чи затримання здійснюються не як захід процес примусу, а в адмін порядку (статті 259—261 КпАП). Виключається кваліфікація за ст. 371 КК і у випадках застосування арешту як заходу адмін стягнення (ст. 32 КпАП), а також при призначенні арешту за вироком суду як покарання (ст. 60 КК). З урахуванням конкретних об­ставин справи дії винного у таких випадках можуть бути кваліфіковані як один із злочинів, передбачених статтями 364, 365, 375, 424 КК.