79. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників. Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших норматив­них актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини. Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному розмірі.Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину.

79. Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;зниженням рівня виробничого травматизму;зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок трав­матизму чи професійної захворюваності;зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійсненн

81. Форми міжнародного співробітництва в сфері охорони праці.Особливого значення набуває міжнародне співробітництво з охорони праці. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці.Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди. Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;розробка й здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проб­лем (зайнятості, умов праці та ін.);надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-тех­нічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського Союзу.

82. Електронебезпека на виробництві, фактори, які впливають на тяжкість електротравм. Заходи безпеки.Електробезпека — це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.Електротравматизм — це явище, що характеризується сукупністю електротравм.Електротравма — це травма, що викликана впливом електричного струму або електричної дуги.Всі фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом, поділяються на дві групи:електричного характеру (напруга, величина струму, рід і частота струму, опір електричного ланцюга, заземлення, занулення);неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, її увага, шлях проходження струму через тіло людини, тривалість дії струму).Ураження організму людини електричним струмом найчастіше залежить від:сили струму, що проходить через тіло людини;тривалості його дії;шляху проходження через тіло;індивідуальних особливостей організму людини;стану приміщення, в якому експлуатується електроустановка;площі контакту людини із струмоведучими частинами.Неоднакова величина струму впливає по різному на організм людини.Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби: захисне заземлення; занулення; вирівнювання потенціалів; мала напруга; захисне відімкнення; ізоляція струмопроводів; огороджувальні пристрої; попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки; засоби захисту та запобіжні пристрої. Часто використовується звукова та світлова сигналізація, надписи, плакати та інші засоби інформації, що попереджують про небезпеку

1

2

1