68. Сировинний фактор.
Його
часто-густо називають фактором
матеріаломісткості, хоча сировина й
матеріали — не одне й те саме. Але у
практичному аналізі витрати на сировину
й матеріали об'єднують; у такому випадку
кажуть про матеріаломісткість виробництва.
Це чималі витрати й у більшості галузей
промисловості складають понад половину
всіх вкладень.
Звичайно
ступінь матеріале місткості визначається
відношенням витрат на сировину до обсягу
виробленої продукції.
Водночас
обидві величини можна виражати як у
грошових, так і в натуральних показниках.
Наочнішим є метод зіставлення натуральних
величин, наприклад, ваги вихідної
сировини й готової продукції. Якщо
відношення сировини до готової продукції
лише трохи перевищує одиницю, то
виробництво нематеріаломістке; якщо ж
кратність становить два й більше, то
матеріаломісткість вважається високою
(табл. 4.1).
Поряд
із матеріаломісткими видами виробництва
є й такі, для яких сировинний фактор не
має істотного значення, або, принаймні,
роль сировини менш значна порівняно з
іншими компонентами виробництва.
Наприклад, електростанції зовсім не
споживають сировини (паливо не вважається
для них за сировину) і потребують дуже
мало матеріалів. В електронному
машинобудуванні, приладобудуванні,
опти-ко-механічному машинобудуванні
вартість сировини у багато разів менша
за вартість готової продукції, і за
вагою сировина не перевершує готову
продукцію. Але у цьому випадку зіставляються
витрачені кошти. Такі галузі не обов'язково
розташовувати поблизу сировини: вони
зазнають впливу іншого фактора —
трудового, який у цьому випадку
переважає.
В
усьому світі триває процес зниження
матеріаломісткості виробництва, тому
вплив сировинного фактора поступово
спадає.