52.Види строків

За правовими наслідками строки поділяються на:

- правовстановлювальні або правостворювальні. Це строки, з якими пов’язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов’язків;

- правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов’язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов’язків. Так, по закінченні певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;

- правозмінювальні. По закінченні цих строків припиняються одні права та обов’язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, то по закінченні визначеного строку вона перестає

бути власником речі, і право власності на цю річ може виникнути у іншої особи.

За підставами встановлення розрізняють строки:

- законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом, наприклад, законодавець встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини);

- судові. Це строки, тривалість яких визначається судом залежно від обставин конкретної справи і з урахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони;

- договірні. Це строки, які визначаються сторонами самостійно з урахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин. Наприклад, строк дії довіреності, договору оренди, договору позики тощо.

За ступенем самостійності сторін у встановленні строків вони поділяються на:

- імперативні, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю;

- диспозитивні, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін.

За призначенням розрізняють:

- строки здійснення цивільних прав, тобто строки, протягом яких власник суб’єктивного права може реалізувати можливості, закладені в суб’єктивному праві;

- строки виконання зобов’язань;

- строки захисту цивільних прав, тобто строки, протягом яких сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист.

За способом визначення їх поділяють на строки, визначені:

- календарною датою (строк повернення боргу);

- певним періодом часу (поставка продукції — поквартальна, щомісячна);

- вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (початок навігації).

За ступенем визначеності строки класифікуються на:

- визначені;

- невизначені, якщо це пов’язано з певною подією, яка обов’язково настане, або бажанням кредитора (наприклад, строк повернення боргу “за першою вимогою”).

53.Поняття значення позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчислення строку давності і в кінцевому підсумку — захист порушеного матеріального права.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов. За загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила встановлюються законодавчими актами (ст. 76 ЦК України). У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об’єктивні, так і суб’єктивні моменти: об’єктивний — сам факт порушення права, суб’єктивний — особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Позовна давність — інститут матеріального, а не процесуального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб’єктивного права від юрисдикційного органу.