
- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Роль Тараса Шевченка у становленні норм української літературної мови
- •Писемна і усна форми сучасної укр. Літ. Мови. Функціональні стилі укр. Літ. Мови.
- •Фонологія. Поняття фонеми. Інваріант /основний вияв/ і варіанти фонем: позиційні, комбінаторні, факультативні. Фонетична і фонематична транскрипції.
- •Система фонем сучасної укр. Літ. Мови, їх класифікація. Варіанти голосних і приголосних фонем.
- •Закономірності сполучуваності звукових одиниць. Палаталізація приголосних. Асиміляція приголосних. Дисиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних.
- •Чергування голосних фонем (з історичним поясненням).
- •Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням).
- •Склад, типи складів. Наголос в українській мові.
- •Українська орфоепія. Суспільне значення орфоепічних норм. Сучасні орфоепічні норми.
- •Графіка й орфографія. Принципи української орфографії.
- •Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово і поняття. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів в укр. Мові.
- •Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів. Розширення і звуження значень слів.
- •Омоніми, їх тип. Синоніми, їх типи. Пароніми. Антоніми.
- •Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання.
- •Лексика сучасної укр, літ. Мови з експресивно-стилістичного погляду (загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова, книжна, термінологічна, експресивно-емоційна лексика). Жаргонізми, арготизми.
- •Українська фразеологія. Класифікація фразеологічних одиниць. Стилістичні функції фразеологізмів.
- •Українська лексикографія. Типи словників. Характеристика найважливіших словників укр. Мови.
- •Морфемна структура слова в українській мові. Поняття морфеми. Типи морфем.
- •Словотвір як розділ мовознавства. Поняття про твірну основу і словотворчий формант. Словотвірне значення. Словотворчий тип як основна одиниця класифікації похідних слів.
- •Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові.
- •Граматика, її розділи. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Іменник. Лексико-граматичні розділи іменників.
- •Граматичні категорії іменника.
- •Відмінювання іменників. Принципи поділу іменників на відміни і групи. Невідмінювані іменники. Система закінчень іменників і відміни (в історичному освітленні).
- •Відмінювання іменників першої відміни. Відмінкові форми іменників першої відміни Тверда група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
- •Система закінчень іменників II відміни в історичному освітлені.
- •Множина
- •Система закінчень іменників іii-іv відміни в історичному освітленні. Словотвір іменників.
- •Множина
- •Множина
- •Словотвір іменників
- •Прикметник. Значеннєво-граматичні розряди прикметників. Словозміна прикметників. Способи прикметникового словотвору.
- •Числівник. Значеннєві розряди числівників. Словозміна числівників.
- •Відмінювання числівників
- •3. Відмінювання числівників від п'яти до десяти та числівники на -дцять і –десят:
- •5. Відмінювання числівників двісті - чотириста та числівників на -сот:
- •Займенник. Розряди займенників за значенням та за співвідношенням з іншими частинами мови. Відмінювання займенників.
- •2. Зворотний займенник
- •3. Присвійні займенники
- •4. Вказівні займенники
- •5. Означальні займенники
- •6. Питальні (відносні) займенники
- •Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.
- •Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.
- •Категорія перехідності-неперехідності. Дієслівна категорія стану.
- •Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслів, їх значення і утворення (в історичному освітленні). Вторинні значення форми способу, їх стилістичне використання.
- •Історія форм умовного способу
- •Історія форм наказового способу
- •Категорія часу дієслова. Форми теперішнього, минулого і майбутнього, їх значення і творення (в історичному освітленні).
- •Творення форм минулого і давноминулого часу
- •Історія особових форм теперішнього часу
- •Історія форм минулого часу.
- •Категорія особи, числа і роду дієслів. Безособові дієслова.
- •Дієприкметник, дієприслівник, предикативні форми на -но –то (в історичному освітленні).
- •Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Словотвір прислівників.
- •Означальні прислівники
- •Обставинні прислівники
- •Безособово-предикативні прислівники
- •Прийменник. Принципи класифікації прийменників, їх семантичні типи. Сполучник. Поділ сполучників за структурою і способом уживання. Синтаксичні функції сполучників.
- •Частки. Структурні і функціональні різновиди часток. Вигуки. Розряди вигуків. Інтер'єктивація.
- •Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Аспекти вивчення синтаксису. Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення.
- •Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення
- •Синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення, їх типи.
- •Проблеми словосполучення. Типи синтаксичних словосполучень.
- •Речення як основна одиниця мови і мовлення, його основні ознаки. Парадигма речення.
- •Комунікативна організація речення. Актуальне членування. Тема і рема. Типи речень за метою висловлювання.
- •Типи речень за метою висловлювання
- •Позиційна структура речення. Головні члени речення. Семантико-синтаксична структура елементарного речення. Типи предикатів. Субстанціальні синтаксеми.
- •Другорядні члени речення, їх типи. Субстанціальні і вторинні предикатні синтаксеми, із співвідношення з другорядними членами речення.
- •Односкладні речення, їх типи.
- •Неповні речення, їх типи. Слово-речення. Приєднувальні конструкції. Перервані структури.
- •Речення з однорідними членами і відокремленими другорядними членами.
- •Однорідні присудки
- •Однорідні і неоднорідні означення
- •Речення із вставними і вставленими конструкціями. Звертання і вокативні речення.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична і комунікативна організація складного речення.
- •Складносурядні речення, їх типи
- •Складнопідрядні елементарні речення, їх структурно-семантичні особливості. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація.
- •Складнопідрядні речення з підрядною означальною і з'ясувальною частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини.
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні багатокомпонентні речення.
- •Складне безсполучникове речення.
- •Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим, безсполучниковим; сурядним, підрядним).
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Основи сучасної української пунктуації.
Складносурядні речення, їх типи
Складносурядне речення - це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила а мороз гострив свій білий ніж. Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності: розділовими: одиничними або, чи, хоч, повторюваними: аби…аби, чи...чи, хоч...хоч, то...то, не то…не то; єднальними: одиничними і, й, та (в значенні і) та повторюваними і…і. ні...ні (ані...ані); протиставними а. але, та (в значенні але), проте, зате, однак.
Складносурядні речення поділяються на елементарні і неелементарні. Елементарні структури є вихідними, базовими. Неелементарні складносурядні речення завжди є і семантично неелементарними, оскільки складаються не менше ніж з трьох предикативних частин. Складносурядні конструкції поділяють на речення відкритої і закритої структури. До речень відкритої структури відносять утворення з темпоральними відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити, напр.: Дніпро неспокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть від землі до неба, глухого, беззоряного.
Складносурядні речення закритої структури поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні та градаційні відношення.
З огляду на граматичну природу сполучників, складносурядні елементарні речення поділяють на речення з єднальними, зіставно-протиставними, розділовими і градаційними сполучниками.
Складносурядне речення з єднальними сполучниками
У складносурядних реченнях може виражатися:
одночасність дій, подій, явищ, станів (І ми співали, і вони з нами також); послідовність дій, подій, явищ, станів (Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кімнату);
причиново-наслідкова залежність між діями, подіями, явищами, станами (Дощ пройшов - і Київ зазеленів).
Складносурядне речення з протиставними сполучниками
У складносурядних реченнях з протиставними сполучниками може виражатися:
зіставлення дій, подій, явищ, станів (На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розлускалися);
протиставлення дій, подій, явищ, станів (Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було).
Складносурядне речення з розділовими сполучниками
У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками може виражатись:
взаємовиключення дій, подій, явищ, станів (Чи ви мене не чуєте, чи, може, ще не прокинулися'?).
чергування дій, подій, явищ, станів (Мене то кидало в жар, то проймало холодом).
Речення з градаційними сполучниками. Частини цих речень поєднуються особливими парними градаційними сполучниками не тільки…,але й; не тільки…, а й.; не лише…, але й; не лише..., а й, перший компонент яких перебуває у першій частині, другий - у другій.
56
Складнопідрядні елементарні речення, їх структурно-семантичні особливості. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація.
Складнопідрядні речення мінімальної структури (елементарні) є центральним типом складного речення, складаються з двох предикативних частин.
Складнопідрядні елементарні речення - речення, в яких частини поєднуються підрядним зв'язком і одна частина синтаксично підпорядкована іншій.
Структурно-семантична класифікація. Стала популярною в другій половині XX ст. Розглядає речення як єдине структурно-семантичне ціле. Вона враховує: до чого відноситься підрядна частина (до окремого слова, словосполучення чи до головної частини в цілому); якими формально-граматичними засобами підрядна частина приєднується до головної; які змістові відношення наявні між частинами складнопідрядного речення.
Учені по-різному підходять до зазначених критеріїв, інколи застосовуючи й інші. Єдиної класифікації складнопідрядних речень у сучасному мовознавстві нема донині.
Не викликає заперечень загальний поділ складнопідрядних речень на нерозчленовані (одночленні) і розчленовані (двочленні) конструкції.
За характером синтаксичних засобів зв'язку частин складнопідрядного речення виділяють три різновиди цих конструкцій.
1.Сполучниковий тип. У реченнях цього різновиду головна роль належить підрядним сполучникам різного типу (семантичним і функціональним), що містяться в підрядній частині, напр.: Іншого шляху, щоб вийти на царицинську колію, не було.
2.Відносний (сполучнослівний) тип. Це конструкції, в яких у підрядних частинах наявні сполучні слова, що не лише поєднують підрядну частину з головною, а й виступають членом речення у підрядній частині. Наприклад, у реченні Мабуть, ще ніколи до цієї хвилини Демид, що сидів попереду поруч з Павловим, не міг оцінити справжньої краси сучасних київських околиць сполучне слово що в підрядній частині виконує роль підмета.
3.Займенниково-співвідносний тип. Цей різновид складнопідрядних речень становлять конструкції, в яких у головній частині наявне співвідносне слово, якому в підрядній відповідає сполучник чи сполучне слово (такий - який, так - як, той - хто, той - що, туди - куди, там - де тощо). Займенникове співвідносне слово, об'єднуючи зміст головної і підрядної частин в одне ціле, виступаючи показником формальної і смислової незавершеності головної частини, функціонує певною мірою як службове слово щодо підрядної і головної частин речення.
Принципи класифікації складнопідрядних речень
У східнослов'янському мовознавстві складнопідрядні речення класифікують за логіко-граматичним, формально-граматичним і структурно-семантичним (семантико-структурним) принципами.
Логіко-граматична (традиційна) класифікація. У її межах підрядні речення розглядають як розгорнуті члени простого речення. Відповідно до членів речення (підмет, присудок, додаток, означення, обставина) виділяють і підрядні речення: підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (ряд різновидів).
Формально-граматична класифікація. Ґрунтується на засобах зв'язку головної і підрядної частин. Її розробляли О.Пєшковський, П.Фортунатов, М.Петерсон, Л.Булаховський. З огляду на засоби зв'язку вони виділили три типи складнопідрядних речень: складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головними сполучниками; складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головними сполучними словами; складнопідрядні речення з роздільною паузою.
Про структурно-семантичну класифікацію було сказано вище. Перейдемо до більш детальної характеристики логіко-граматичної класифікації.
Складнопідрядні речення з підрядним підметовим. Це такі речення, в яких підрядна частина виконує роль відсутнього в головному реченні підмета або ж конкретизує підмет головної частини, виражений займенником. Від головної до підрядної частини ставиться питання хто? що?
Складнопідрядні речення з підрядним присудковим. Це такі речення, в яких підрядна частина конкретизує іменну частину складеного присудка в головному реченні, виражену займенником: Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон ґрати, розвалити мури.
Складнопідрядні речення з підрядним додатковим. Це речення, в яких підрядна частина виконує роль додатка до одного із членів головного речення або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником. Як і додаток, підрядні додаткові речення відповідають на питання непрямих відмінків. З головним реченням підрядні поєднуються сполучниками що, щоб, як, ніби, мов, немов, наче, неначе, чи, сполучними словами як, де, куди, коли, звідки, чому, напр.: Чути було лише, як коні стукали копитами.
Складнопідрядні речення з підрядним означальним. Це речення, в яких підрядна частина виконує роль означення або уточнює означення до якогось члена головного речення Підрядні відповідають на питання який? яка? яке? які? Вони поєднуються з головними сполучниками що, щоб, як, ніби, нібито, мов, немов, наче, неначе, сполучними словами який, чий, котрий, коли, хто, що, де, куди, звідки, напр.: За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.
Складнопідрядні речення з підрядним обставинним. Це такі речення, в яких підрядна частина виконує функцію обставини. Підрядні частини здебільшого стосуються змісту всієї головної частини і відповідають на питання де? куди? звідки? коли? з якого часу? до якого часу? чому? з якої причини? як? яким способом? Наскільки? для чого? навіщо? з якою метою? за якої умови? незважаючи на що? та ін.
Виділяють такі види підрядних обставинних:
- часу,
- місця,
- причини,
- умови;
- допусту,
- мети;
- наслідку;
- способу дії,
- порівняльні.
57