Комунікативна організація речення. Актуальне членування. Тема і рема. Типи речень за метою висловлювання.

Специфіка комунікативної організації речення полягає в тому, що вона спрямована у сферу мовлення, а не сферу мови. Комунікативна організація речення зумовлюється мовленнєвою ситуацією і визначеним нею комунікативним завданням. Вона не залежить від формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної організації речення. Одне й те саме речення в різних мовленнєвих ситуаціях може утворювати декілька комунікативних одиниць, що диференціюються актуальною інформацією, тобто зміною їх речового змісту відповідно до комунікативного завдання та наявністю/відсутністю експресивно-стилістичного забарвлення. Наприклад, речення Брат працює на заводі як репліка-відповідь на запитання 1) Що робить брат? 2) Хто працює на заводі? може являти собою чотири комунікативні одиниці (по дві на кожне запитання):

1) Брат | працює на заводі; Працює на заводі | брат;

2) На заводі працює \ брат; Брат \ працює на заводі.

У комунікативному плані просте і складне речення становлять єдине комунікативне ціле; окремі частини (прості речення) у складному реченні позбавлені комунікативної цілісності. У складному реченні, як і в простому, частина, що містить актуальну інформацію, за нейтрального порядку частин перебуває в постпозиції.

Наявність відомої і нової інформації у реченні зумовила появу вчення про актуальне членування. Основоположником вчення про актуальне членування речення є чеський лінгвіст В. Матезіус. Згідно з цим ученням речення поділяється на дві частини: вихідна частина, що містить відому інформацію, - тема (дане, основа); основна, актуально значуща частина речення - рема (нове, ядро).

Основні засоби вираження актуального членування - порядок слів та інтонація. Фразовий наголос виділяє рему, напр.: Я думаю \ про Вас (Л. Костенко).

Рема становить комунікативний центр висловлювання, тому в реченні вона обов'язкова. Тема ж, особливо в діалогічному мовленні, часто відсутня, напр.: Куди він поїхав? Певно, додому.

Отже, актуальне членування є автономним аспектом речення, спрямованим у сферу мовлення. Серед засобів вираження актуального членування речення виокремлюють фонетичні, синтаксичні і лексико-граматичні.

1.Фонетичні засоби. До них належать логічний (фразовий) наголос та інші інтонаційні засоби (паузи, темп вимови тощо);

2.Синтаксичні засоби. Це порядок слів, аналітичні синтаксичні морфеми (частки), деякі синтаксичні конструкції. Аналітичні синтаксичні морфеми увиразнюють позицію реми, яка виноситься в препозицію і має виразне стилістичне забарвлення, напр.: / тільки верби знатимуть старі (Л. Костенко);

3.Лексико-граматичний засіб. Це повтор слів, напр.: Зіграй мені \ осінній плач калини. Зіграй усе, \ що я тебе прошу (Л. Костенко).

Типи речень за метою висловлювання

У процесі спілкування мовець може повідомляти, запитувати про щось,висловлювати свою думку. Залежно від мети висловлювання і функцій речення поділяються на:

• Розповідні (речення, які містять повідомлення і опис певних явищ і фактів дійсності) Серед широких та розлогих степів, на вільнім просторі, вирощував Івась свою молоду силу;

• Питальні (речення, що містить запитання, яке вимагає відповіді від співрозмовника.) Що ж будемо робити?

Питальні речення, з огляду на тип питання і характер передбачуваної відповіді, поділяють на загальнопитальні і частковопитальні. Загальнопитальні речення передбачають ствердну чи заперечну відповіді. (Так Ні). Частковопитальні речення орієнтовані на отримання часткової інформації. Власне питальні речення - у них мовець спонукає до відповіді на поставлене запитання, напр.:Чом у тебе очі сумні? Невласне питальні конструкції за значенням близькі до розповідних і спонукальних речень, виражають риторичне ствердження чи заперечення, або ввічливе спонукання, не вимагають відповіді на поставлене запитання, напр.: Туристи, фольклористи і відряджені, чи не отут спинялися ви всі - здивовані, просвітлені, розряджені, закручені, як білка в колесі?

• Спонукальні (речення, що виражають волевиявлення: наказ, заклик, прохання, вимогу, побажання тощо): Негайно виконати завдання!

• Бажальні (речення, що виражають модальність бажальності) Хотіла б я...

Речення зі звичайною інтонацією називають неокличними, напр.: Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч. Розповідні, питальні, спонукальні та бажальні речення, що вимовляються з особливою інтонацією, називають окличними. В кінці таких речень ставиться знак оклику.

. 48