
- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Роль Тараса Шевченка у становленні норм української літературної мови
- •Писемна і усна форми сучасної укр. Літ. Мови. Функціональні стилі укр. Літ. Мови.
- •Фонологія. Поняття фонеми. Інваріант /основний вияв/ і варіанти фонем: позиційні, комбінаторні, факультативні. Фонетична і фонематична транскрипції.
- •Система фонем сучасної укр. Літ. Мови, їх класифікація. Варіанти голосних і приголосних фонем.
- •Закономірності сполучуваності звукових одиниць. Палаталізація приголосних. Асиміляція приголосних. Дисиміляція приголосних. Спрощення в групах приголосних.
- •Чергування голосних фонем (з історичним поясненням).
- •Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням).
- •Склад, типи складів. Наголос в українській мові.
- •Українська орфоепія. Суспільне значення орфоепічних норм. Сучасні орфоепічні норми.
- •Графіка й орфографія. Принципи української орфографії.
- •Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово і поняття. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів в укр. Мові.
- •Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів. Розширення і звуження значень слів.
- •Омоніми, їх тип. Синоніми, їх типи. Пароніми. Антоніми.
- •Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання.
- •Лексика сучасної укр, літ. Мови з експресивно-стилістичного погляду (загальновживана, міжстильова, розмовно-побутова, книжна, термінологічна, експресивно-емоційна лексика). Жаргонізми, арготизми.
- •Українська фразеологія. Класифікація фразеологічних одиниць. Стилістичні функції фразеологізмів.
- •Українська лексикографія. Типи словників. Характеристика найважливіших словників укр. Мови.
- •Морфемна структура слова в українській мові. Поняття морфеми. Типи морфем.
- •Словотвір як розділ мовознавства. Поняття про твірну основу і словотворчий формант. Словотвірне значення. Словотворчий тип як основна одиниця класифікації похідних слів.
- •Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові.
- •Граматика, її розділи. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Іменник. Лексико-граматичні розділи іменників.
- •Граматичні категорії іменника.
- •Відмінювання іменників. Принципи поділу іменників на відміни і групи. Невідмінювані іменники. Система закінчень іменників і відміни (в історичному освітленні).
- •Відмінювання іменників першої відміни. Відмінкові форми іменників першої відміни Тверда група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
- •Система закінчень іменників II відміни в історичному освітлені.
- •Множина
- •Система закінчень іменників іii-іv відміни в історичному освітленні. Словотвір іменників.
- •Множина
- •Множина
- •Словотвір іменників
- •Прикметник. Значеннєво-граматичні розряди прикметників. Словозміна прикметників. Способи прикметникового словотвору.
- •Числівник. Значеннєві розряди числівників. Словозміна числівників.
- •Відмінювання числівників
- •3. Відмінювання числівників від п'яти до десяти та числівники на -дцять і –десят:
- •5. Відмінювання числівників двісті - чотириста та числівників на -сот:
- •Займенник. Розряди займенників за значенням та за співвідношенням з іншими частинами мови. Відмінювання займенників.
- •2. Зворотний займенник
- •3. Присвійні займенники
- •4. Вказівні займенники
- •5. Означальні займенники
- •6. Питальні (відносні) займенники
- •Дієслово. Система дієслівних форм сучасної української літературної мови. Інфінітив як початкова форма дієслівної парадигми.
- •Категорія виду дієслова. Творення видових пар дієслів. Способи дієслівної дії.
- •Категорія перехідності-неперехідності. Дієслівна категорія стану.
- •Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслів, їх значення і утворення (в історичному освітленні). Вторинні значення форми способу, їх стилістичне використання.
- •Історія форм умовного способу
- •Історія форм наказового способу
- •Категорія часу дієслова. Форми теперішнього, минулого і майбутнього, їх значення і творення (в історичному освітленні).
- •Творення форм минулого і давноминулого часу
- •Історія особових форм теперішнього часу
- •Історія форм минулого часу.
- •Категорія особи, числа і роду дієслів. Безособові дієслова.
- •Дієприкметник, дієприслівник, предикативні форми на -но –то (в історичному освітленні).
- •Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Словотвір прислівників.
- •Означальні прислівники
- •Обставинні прислівники
- •Безособово-предикативні прислівники
- •Прийменник. Принципи класифікації прийменників, їх семантичні типи. Сполучник. Поділ сполучників за структурою і способом уживання. Синтаксичні функції сполучників.
- •Частки. Структурні і функціональні різновиди часток. Вигуки. Розряди вигуків. Інтер'єктивація.
- •Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Аспекти вивчення синтаксису. Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення.
- •Синтаксичні одиниці у сфері мови і мовлення
- •Синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення, їх типи.
- •Проблеми словосполучення. Типи синтаксичних словосполучень.
- •Речення як основна одиниця мови і мовлення, його основні ознаки. Парадигма речення.
- •Комунікативна організація речення. Актуальне членування. Тема і рема. Типи речень за метою висловлювання.
- •Типи речень за метою висловлювання
- •Позиційна структура речення. Головні члени речення. Семантико-синтаксична структура елементарного речення. Типи предикатів. Субстанціальні синтаксеми.
- •Другорядні члени речення, їх типи. Субстанціальні і вторинні предикатні синтаксеми, із співвідношення з другорядними членами речення.
- •Односкладні речення, їх типи.
- •Неповні речення, їх типи. Слово-речення. Приєднувальні конструкції. Перервані структури.
- •Речення з однорідними членами і відокремленими другорядними членами.
- •Однорідні присудки
- •Однорідні і неоднорідні означення
- •Речення із вставними і вставленими конструкціями. Звертання і вокативні речення.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв'язку частин складного речення. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична і комунікативна організація складного речення.
- •Складносурядні речення, їх типи
- •Складнопідрядні елементарні речення, їх структурно-семантичні особливості. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична класифікація.
- •Складнопідрядні речення з підрядною означальною і з'ясувальною частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами.
- •Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини.
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні багатокомпонентні речення.
- •Складне безсполучникове речення.
- •Складні речення з різними видами зв'язку (сполучниковим, безсполучниковим; сурядним, підрядним).
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Основи сучасної української пунктуації.
Система закінчень іменників іii-іv відміни в історичному освітленні. Словотвір іменників.
III відміна
У давньоруській мові до цього: відмінюваного типу належали іменники жіночого роду (вЬсть, ночь, рать, чьсть) і нечисленна група іменників чол. р. (гость, тьсть, зять), що перейшла до складу другої відміни. У давньоруській мові іменники з колишньою основою на -і- та слово мати (з основою на приголосний).
Однина
Н.в., З.в. В давньоруській мові характеризувалися флексією -ь-: поміть, ночь, дань, вьсь. Р.в., д.в., м.в., к.в., мали у давньоруській мові флексію -и-:
а) родовий: отЬ рати, зоповЬди;
б) давальний; сьмьрти, чьсти;
в) місцевий; ввьси, о мисли, в сьмьрти;
г) кличний: со... сило и віди, со завпстп.
У д.в. одн. староукраїнські пам'ятки засвідчують також фонетично змінену флексію -и-: къ волости.
Форми к.в. вживаються дуже рідко. В українських пам'ятках навіть XVI-XVII ст. ще зберігається стара форма на -и-: ваша милости, смерти. Внаслідок впливу іменників першої відміни в усіх говорах, як і в літературній мові, поширилася нова для третьої відміни клична форма з флексією -е-: юносте, ноче, радосте.
Форми о.в. утворювались у давньоруській мові за допомогою закінчення -ыю (-ию): крьтостию, пакостим.
Множина
У н.в., к.в., з.в. іменники колишньої основи на -і- приймають закінчення -и-: мьісли, повЬсти, болЬзни. Для староукраїнських пам'яток типовою в н.в., к.в. та з.в. множини є також флексія -и-: сЬножати.
Р.в., мав у давньоруській мові закінчення -ьи (-ии): мьіслии, пакостии.
Для староукраїнських пам'яток типовими є флексії -ей (<- -ьи) та –ий: лист данини певних маетностей.
Д.в., о.в., і м. відмінки в давньоруській мові мали флексії: -ьмЬ-: за-повЬдьмь. матерьмь.
До XVI ст. часто вживалася і давня флексія о.в- -ми (-ьми). з даньми, з синожатми.
У місц. відм. для староукраїнських пам'яток типовою є флексія -ех (-ьхь-): о болЬзне(х). Новіша у цьому типі відмінювання флексія -ах (-ях) поширилася тільки з XVI ст., хоча відома й раніше: на маєтностяхь, в роскошахь.
Двоїна
Пам'ятки давньоруської мови засвідчують і випадки вживання форм двоїни: и да новгородьцема дві части дани.
IV відміна
До четвертої відміни належать іменники с.р, з суфіксами -ат (~ят), -ен при відмінюванні. За своєю будовою і складом вони поділяються на дні підгрупи: перша з суфіксом –ен, до якої належать іменники зі спадною продуктивністю, друга - з суфіксом -ат (-ят) - іменники з висхідною, зростаючою продуктивністю.
Однина
Н.в., к.в., з.в. У давньоруській мові мають закінчення -а- . беремя, имА.
Р.в. Має в давньоруській мові закінчення -е- і пізніше засвоєне з клишніх основ на -і- закінчення -и-: веремене, племене.
Для староукраїнських пам'яток характерними є три флексії:
а) давня флексія колишніх основ на приголосний -е-: нашего племене;
б) новіша для іменників четвертої відміни флексія -и-: великого княжати;
п) флексія -я-: племя.
Для д.в., давньоруської мови типовим є закінчення -и-; имени , племени.
В о.в. давньоруські пам'ятки засвідчують закінчення ~ьмь: именьмь.
У м.в. у давньоруській мові давнє закінчення -е-: врЬмене - вр'Ьмени, имени, осляти.