Українська фразеологія. Класифікація фразеологічних одиниць. Стилістичні функції фразеологізмів.

Фразеологія - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів. Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично. Науці відомі кілька класифікацій фразеологічних одиниць. В.В.Виноградов започаткував класифікацію за семантичним принципом, згідно з якою виділяються три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Фразеологічні зрощення - це стійкі неподільні словосполучення, зміст (значення) яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму: дати драла, врізати дуба, точити ляси. Фразеологічні єдності також семантично неподільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково мотивована значеннями слів, що становлять фразеологізм: закинути вудку, тягнути лямку, мілко плавати, покласти зуби на полицю, товкти воду у ступі. Фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднання слів, як зрощення. Якщо фразеологічні зрощення неможливо поповнювати іншими компонентами, то у фразеологічних єдностях це іноді допускається: зітерти в порошок (зітерти в дрібний порошок), але не можна у зрощенні - врізати високого (чи золеного) дуба.

Фразеологічні сполучення - такі стійкі мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується у постійному зв'язку з іншими словами. Так, наприклад, слово брати утримує своє лексичне значення, але у поєднанні з різними іменниками виявляє конкретні значення єдиного цілого фразеологізму: нічого в рот не брати: (нічого не їсти), брати рушники (свататися), брати гору (перемагати: когось/щось); брати близько до серця (болісно переживати що-небудь), брати на глум (глузувати) тощо. До фразеологізмів за ознакою відтворюваності у мовленні та усталеності компонентного складу можна віднести і прислів'я, приказки та крилаті слова і вирази.

Прислів'я - влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, який у стислій формі узагальнює, типізує різні явища життя. Прислів'я має повчальний характер. За інтонацією і граматичним оформленням прислів'я співвідносяться з реченням: Яка головонька, така й роз мовонька. Не все те золото, що блищить. Суха ложка рот дере.

Приказка - влучний, часто римований вислів, близький до прислів'я, але без повчання. Приказки в образній формі констатують предмет чи явище: тягти лямку, міряти на свій аршин, як котові сапо.

Крилаті слова - стійкі образні вислови, засвоєні з фольклорних, літературних, наукових джерел, вислови видатних людей, історичних діячів: Ви любите на братові шкуру, а не душу! (Т. Ш.). Гомеричний сміх (Гомер). Див кличе над деревами («Слово о полку Ігоревім»), Живуща вода. Фразеології також властиві явища синонімії: бити байдики - гав ловити - сидіти сиднем; ні се ні те - ні богу свічка, ні чорту кочерга - він такий, як хліб м'який; антонімії: ні пари з уст - роззявити пельку; взяти в голову - викинути з голови.

18