Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання.

Лексична система української мови весь час розвивається. Однак її основне ядро характеризується стійкістю. До нього належать:

1) назви спорідненості, свояцтва, родинних стосунків: баба, дід, батько, мити, діти, дочка, син, внуки, дитина, тітка, дядько, дядина, жінка, чоловік, зять, невістка, племінниця, племінник, прабаба, прадід, свекор;

2) назви частин організму людини і тварини: голова, очі, вуха, ніс, щоки, рука, нога, долоня, живіт, зуби, губи, кістка, коліно;

3) назви тварин: кінь, корова, вівця, вовк, їжак, лисиця, олень;

4) назви птахів: ворона, голуб, горобець, ластівка, орел, перепілка, синиця;

5) назви риб: лящ, окунь, короп, лин, щука;

6) назви рослин; верба, калина, береза, горох, овес, жито, коноплі, малина, ожина;

7) назви предметів, явищ природи: берег, вітер, град, дощ, камінь, мороз, ріка;

8) назви понять часу: весна, осінь, зима, літо, день, ніч, вечір, ранок;

9) назви знарядь праці, засобів пересування: вила, граблі, сапа, молоток, пила, віз, човен;

10) назви житла й частин його: хата, стеля, поріг, вікно, дворі, піч, сіни та ін.,

11) назви предметів харчування і страв: молоко, м'ясо, мед, хліб, борщ, куліш;

12) назви одягу і взуття: сорочка, кожух, хустка, шапка, чоботи, черевики;

13) назви предметів домашнього вжитку: віник, відро, ложка, миска, ліжко, лава, стіл;

14) назви почуттів і психічного стану людини: спокій, сум, радість, жаль, гнів, страх;

15) назви дій і трудових процесів: нести, пекти, варити, різати, косити, згрібати, тесати, читати;

16) назви кольору, смаку, розміру, ваги тощо: жовтий, зелений, солодкий, кислий, широкий, великий, важкий, легкий;

17) назви військових понять і зброї: військо, битва, куля, оборона, рушниця;

18) назви понять і предметів культури, мистецтва: дума, живопис, опера, книги, бандура, струна, пісня;

19) суспільно-політичні назви: держава, народ, селянин, господар;

20) числові поняття: два, дванадцять, двадцять, сто, тисяча;

21) слова службові: і, та, з, до, на тощо.

Використання таких слів нічим не обмежене. Називаються такі слова загальновживаними.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежене або територією, або тією чи іншою суспільною групою - представниками окремих галузей науки, мистецтва, техніки і виробництва. Такі слова належать до неактивного словника.

Діалектна лексика; або діалектизми (від грец, наріччя); у своїй основі є засобом усного спілкування людей певної території. Українська мова має три наріччя - північне, південно-західне і південно-східне, які різняться між собою, а також від літературної норми фонетичними, граматичними і лексичними ознаками.

Діалектизми, як і слова літературної мови, виконують номінативну функцію. У художньому мовленні діалектизми використовуються як важливий засіб зображення місцевого колориту, специфіки побуту і як засіб передачі індивідуального мовлення героїв твору: / так вона лишилась сама.

До лексики обмеженого вживання належать терміни, які використовують для точного визначення спеціальних понять. Виникнення і функціонування такої лексики зумовлене розвитком науки і техніки, мистецтва.

Термінологія - шар лексики, який дуже швидко поповнюється. Терміни, як правило, є семантично точними однозначними словами. Серед термінологічної лексики виділяються слова, якими користуються представники різних наук, професій тощо (визначення, дослідження, аргумент, теорія), і терміни спеціальні (окремих наук, професій тощо): граматичні (відмінок, однина, інфінітив, морфема, фонема, пунктограми, орфограма); математичні (знаменник, чисельник, дільник, косинус); медичні (ендокардит, запалення, гастрит); металургійні (піч, домни, плавлення) та ін.

Термінами є слова незапозичені і запозичені.

В окремий шар виділяються професіоналізми - назви професійних понять: пар, посів, саджанець, жнива (сільськогосподарські професіоназлізми): хронічний, розтин, істерія (медичні); закулісний, бутафорський, комедіант (в галузі драматургії).

Літературній загальновживаній лексиці, а також діалектній і термінологічній протиставляється арготична і жаргонна лексика. Жаргонізми - це слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять. Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення і переходу їх до зниженої лексики: сантименти (завищені почуття), променад (прогулянка), кльовий (гарний, хороший), моцик (мотоцикл), велік (велосипед), кукурузник (літак). Близькими до жаргонізмів є арготизми - слова, які зазнали змін навмисних: вставлялися склади, додавалися звуки тощо: шивар (товар), щирого (дорого), стибрити (вкрасти), завалитися, плавати (на екзамені) тощо. У лексичному складі мови виділяються застарілі слова - історизми та архаїзми.

Історизми - назви предметів, які зникли із життя суспільства: кольчуга, кріпак, смерд та ін.

Архаїзми - старі назви, які в сучасній мові замінені іншими: боян - співець, уста - губи, ректи - говорити тощо.

Історизми та архаїзми належать до пасивного словника, їх використовують у художньому мовленні для відтворення колориту епохи, події якої стали предметом зображення, або як образний засіб. До пасивного словника, як правило, належать і неологізми - нові слова. Вдалі нові слова стають загальновживаними: космодром, радіотелемеханіка, реакторобудування, європеїзація.

16