- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
Чуже мовлення може ще передаватися невласне прямою мовою, вільною прямою мовою, здогадною прямою мовою та у формі переказу.
Невласне пряма мова поєднує в собі властивості прямої й непрямої мови. Вона характерна для художнього та деяких жанрів публіцистичного стилю.
Як і пряма мова, вона висловлюється від імені того, хто говорить, і зберігає його мовні особливості. Проте в ній, як і в непрямій мові, замість форм першої та другої осіб, як правило, виступає форма третьої особи. Слів автора немає. Ав¬тор ніби ототожнюється зі своїм героєм. Ось як, наприклад, письменник передає думки свого героя невласне прямою мовою: Підрубував учитель. Лівою рукою смикав пружний сто-вбурець, дужо відгинав убік і розмахував сокирою... З кожним таким помахом робився дедалі злішим. На себе. Передовсім на себе, А на! А ось тобі. Ось! Падай викоріненою жертвою. Па¬дай. Бо дурень. Бо його життя так нічого й не навчило. Нічо¬го (Б. Тимошенко).
На письмі невласне пряма мова ніяк не виділяється. Вона виступає переважно у вигляді групи емоційно забарвлених ре¬чень, які раптом чи поступово вклинюються в текст розповіді. Іноді навіть важко встановити, де вона починається і де закін¬чується: Григорієві серце стискалось. Хотілось йому сказати цій матері, що немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло... Але він мовчав. Нехай любить її такою, якою пам'ятає (1. Багряний).
67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
Діалектизм — поняття історично мінливе, яке формується разом з виробленням і усталенням норм літературної мови. Зміна норм відбивається на оцінці конкретних мовних одиниць, їх віднесенні до діалектизмів чи нормативних; при цьому критерієм оцінок служать нормативні описи грамататичної структури літературної мови, різноманітні словники, в т. ч. наголосів, керування тощо. Розрізняють діалектизми акцентуаційні, фонетичні, словотвірні, граматичні, лексичні, семантичні, фразеологічні.
Акцентуаційні діалектизми широко представлені в усному літературної мовленні; у художній літературі наявні переважно у поетичних текстах з фіксованою ритміко-акцентною структурою («Хоч не зверхэ, то в серці ще Він носить». І. Франко). До часто фіксованих фонетичних діалектизмів належать словоформи з відмінними від літературної мови чергуваннями о, е, з і, о з нулем звука, е з о (война, крів'ю, хтіти, меї, свеї), е на місці а після м'яких приголосних (житє, дєкувати), збереження о у словах богатий, горячий, заміна ф на x, хв (рихметика 'арифметика', шкахва 'шафа'), наявність p замість р' (горувати 'горювати'), а також використання словоформ з лексикалізованою звуковою структурою (матюнка 'матінка', кождий 'кожний'). Зрідка у художніх творах використовуються словотвірні діалектизми, відмінність яких від нормативних для літературної мови дериватів полягає в іншій комбінації афіксів з твірними основами (оспалий 'заспаний', поранок 'ранок', дружитися 'одружуватися').
Серед граматичних діалектизмів найпоширенішими є такі, які відрізняються від нормативних для літературної мови віднесеністю до інших грамат. підкласів, парадигм
Лексичні діалектизми — найчисельніша група діалектизмів; серед них розрізняють власне лексичні діалектизми і етнографізми. Лексичні діалектизми становлять дублети до літературної відповідників. Семантичні діалектизми відрізняються від нормативно вживаних у літературній мові слів лише своїм значенням (чэдно ‘незручно’, тісний ‘сутужний’, ризи ‘дерев’яні лотоки для спускання зрубаних колод з гір’). Фразеологічні діалектизми у своїй структурі відбивають фонетитичні, граматичні, лексичні особливості різних діалектів, тому в літературної джерелах виступають як варіантні (’не розумітися з ким’: ні в кут, ні в двері — ні в ліс, ні в поле — ні горі, ні долів — ні берегом — ні водов).
Широке вживання окремих лексичних діалектизмів зумовлює перетворення їх у т. з. поетизми — характерну стилетворчу ознаку мови поезії (лексема ватра 'вогнище, полум'я, багаття', яка локалізована в говорах карпат. зони, в 50 — 60-і рр. активно вживалася у творах багатьох східноукр. поетів).