- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
Неологізми – нові слова, словосп., фразеолог., що з’являються у мові. Номін. ф-ю неолог. виконують лексичні неологізми, тобто ті, що дають назву новим явищам., також неологізми часом виникають для того, щоб дати вже існуючому поняттю нову більш зрозумілу форму. Цю ф-ю виконують також семантичні синоніми, тобто слова, що здавна існують у мові набувають нових значень.
Стилістичну ф-ю виконують ті слова, які виникають у результаті бажання автора дати явищу якусь емоційнішу, образнішу назву, такі неологізми є індивідуальноавторськими. Стил. ф-ї неолог: *надання тексту урочистості, піднесеності; *можуть давати негат. хар-ку, виступати засобом сатири і гумору; *надають поетичності
47. Метафора і метонімія у різних стилях.
Метафора –перенесення за кольором, формою, призначенням. Деякі метафори (т. зв. «стерті») стають загальномовними і виступають у всіх стилях (вушко голки, язик полум’я). В основному викор.є метафори в публ., худ., та розм. ст.
Метонімія – перенесення за суміжністю (на осн. тісного внут. чи зовн. зв’язку) (читати Шевченка, місто спить).У публ. ст. найчастіше вжив. метонімія за суміжністю між людьми та місцем де вони живуть (Повідомляє офіц. Київ). Ухуд. –викор. метонімії всіх типів.
48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
Прикладка – це означення, що вираж. імен. і узгоджується з означувал. словом у відмінку. У нехуд. стилях відокр. прик. вжив з метою стислішого викладу, яке хар-ється чітким розмежуванням головних і другор. думок. У оф.-діл. та наук. ст. прикладки, як правило, не мають емоц. забарвлення. Прикладки, що стосуються до іменника-влас. назви і означ. професію вжив. у всіх стилях. Прикладка і поясн. ім. в наук. ст. здебільшого є заг. назвами. , назвами абстракт. понять, назвами істот. Різновидом утосн. прикладки в наук. ст. є конструкції, що приєднуються до іменника спол. або, чи, тобто (вжив. для роз’яснення техн. і наук. термінів).У наук.-поп. текстах в ролі приклад. часто виступають терміни, інколи емоц.-забарв. прикладки (фольклор – згусток нар. культури) . В оф.-діл. ст. зустр. прикладка при займенниках (ми, сім’я офіцерів, переконані...) У худ та публ. ст. вілок. прикладка має яскраво виражену означальну, порівняльну ф-ю, і слабко виражену довідкову. Прикладки в худ. ст. вираж. Ставлення мовця до висловлюваного (хар-не вжив. суф. пестливості і згрубілості, епітітів, повторення озн. слова, але з іншим залеж. словом)
49. Застаріла лексика.
Серед заст. лекс. виділяють: * слова, що зовсім вийшли з ужитку (гудець-музикант);8 слова, що викор. в мові рудко з певною стил. метою(рать, боярин). Види: 1. Історизми (князь, кошовий) – не мають синонімів у СУМ, тому до них зверт., коли треба дати хар-ку минулим епохам. В наук. ст. можуть виступати як терміни. Дуже широко викор. в наук.-поп., наук-повч. ст. В цих стилях немають стил. навантаження, несуть лише номінат. ф-ю. Так само номінат. ф-ю викон. і в худ. Стилі, коли автор намагається змалбвати побут мин. епохи. У творах на сучасну тематику викор. для надання піднесеності, у публ. викор. для зіставлення, порівняння. До цього виду належать і імена іст. осіб, вони часто стають засобами антитез. Публ. і худ. Мовлення вжив. історизми як опорні слова перефраз (нащадки славних запорожців).
2. Архаїзми- в нейтральній ф-ї тепер не вжив.Дуже рідко викор. в оф.-діл. та наук ст. Найбільш пошир. в худ. та публ. ст. Дають відтінок піднесеності, патетичності.
Заст. лексика викор. для створ. колориту мин. епох. Поставлені у відповідний контекст можуть набувати сатир. звучання. В усному мовл. зустрічаються рідко.
50. Хар-ка оф.-діл. стилю.
Цей стиль зустрічається у текстах указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, ухвал, у діловому листуванні. Риси: стандартизація мовних засобів, логізація викладу, відсутність емоційності і образності, використання безособових і наказових форм, особлива термінологія, спец конструкції, зокрема, кліше (високі договірні сторони, укладання угоди). Поділ на параграфи, пункти, підпункти. Здебільшого нейт. лексика, вживана у прямому значенні. Відсутність індивід.-автор. рис. Найхарактерніші прості поширені речення.