15.3. Контроль у сфері захисту прав споживачів

Державний захист прав громадян як споживачів здійсню­ють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів (Державний комітет Укра­їни з питань технічного регулювання та споживчої політики) та його територіальні органи (див. Указ Президента України «Пи­тання Державного комітету України з питань технічного регулю­вання та споживчої політики» від 18.03.2003 р. № 225/2003), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб’єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

- давати суб’єктам господарської діяльності обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- перевіряти у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання обов’язкових вимог щодо без­пеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Входити безперешкодно та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб’єктів;

- відбирати у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок суб’єктів господарської діяльності, що перевіряються. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

- проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари. В разі неможливості повернення зроблених затрат їх відшкодування відноситься на результати діяльності суб’єктів господарської діяльності та здійснювати інші дії, зазначені у ст. 5 Закону «Про захист прав споживачів».

15.4. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну товара­ми (роботами, послугами) неналежної якості. Шкода, запод­іяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами (робота­ми, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повно­му обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнаєть­ся за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, пере­бував він чи не перебував у договірних відносинах з виробни­ком (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено – протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).

Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, за­подіяну життю, здоров’ю або майну споживача у зв’язку з вико­ристанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг), незалежно від рівня його наукових і тех­нічних знань.

Виконавець (продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно з вини самого споживача внас­лідок порушення ним встановлених правил використання, збер­ігання чи транспортування товару (роботи, послуги) або дії не­переборної сили.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:

- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 ст. 14 і пунктом 3 ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів», – у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги), виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, – у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуга, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіка­та відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), – у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, – у розмірі 300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом, – у розмірі 500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і вит­рат, – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію небезпечного товару (отрути, отруто­хімікату, вибухові вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його викорис­тання, – у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо зако­нодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчас­ної інформації про товар, роботу, послугу – у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії това­ру, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і вит­рат, – у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяль­ності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію товару, термін придатності якого минув, – у розмірі 200 відсотків вартості залиш­ку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- порушення умов договору між споживачем і виконав­цем про виконання роботи, надання послуги – у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Поря­док стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів Украї­ни. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг визначених у статті 5 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади України у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Питання для самоконтролю:

1. Правові основи захисту прав споживачів.

1. Розкрийте право споживача на належну якість товарів.

2. Які органи здійснюють контроль у сфері захисту прав споживачів?

3. Яке право має споживач в разі придбання ним товару неналежної якості?

4. Яка відповідальність встановлена за порушення законодавства про захист прав споживачів?

Використана література

1. Щербина В.С. Господарське право. Підручник.- К.:Хрінком. 2005. – 592 с.

2. Пігач Я.М., Тру фанова Л.М. Господарське законодавство: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури. -2005. – 624 с.

3. Хозяйственное право: Учебное пособие/ под общей ред. Проф. Н.А. Саниахметовой. – Х.: «Одиссей», 2005. – 640 с.

4. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій.– К.: Атака, 2004. – 624 с.

5. Селезнев В.В. Основи рыночной экономики Украины К.:А.С.К.,1999

6. Попов А.А. Правовые основы предпринимательской деятельности. X.:

Консум.1997

7.Предпринимательское право Украины. Практикум. Под ред. Саниахметовой Н.А.Х.: «Одиссей», 1999

8.Предпринимательское право в вопросах и ответах. Под ред. Саниахметовой Н.А. X.: «Одиссей»,2000

9. Предпринимательское право Украины: Учебник/ Р.Б.Шишка,А.М. Сытник,В.Н. Левков и др./Харьков:Эспада,2001.-624 с.

10.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств К.: 2000

11.Шишка Р.Б. Инвестиционное право Украины / Харьков: Эспада, 2001.

Перелік нормативно-правових актів рекомендованих при вивчені курсу

12. Конституція України від 26.06.96 р.

13.Господарський кодекс України: Коментар. - Х. «Одисей» 2004. – 848 с.

14.Закон України від 16.04.91 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність».

15. Закон України від 7 лютого 1991 р. «Про власність».

16. Закон України від 1 червня 2000 р. « Про ліцензування певних видів

господарської діяльності».

17. 3акон України від 18 лютого 1992 р. "Про обмеження монополізму та

недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"

18. Закон України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної

конкуренції"

19. 3акон України від 13 липня 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Антимонопольний комітет України"

20. Закон України від 20 квітня 2000 р. "Про природні монополії"

21. Закон України від 1.07.2004 р. „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

22. Указ Президента України «Про деякі заходи з державного регулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р №817/98

23. Указ Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 р.

24. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Затв. Постановою КМУ від 25.05.98 р.

25. Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції»

26. Закон України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції».

27. Закон України від 4 березня 1992 р. (в ре­дакції від 19 лютого 1997 р.) «Про приватизацію державного май­на».

28. Закон України «Про приватизаційні папери».

29. Закон Украї­ни від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 19 лютого 1997 р.).

30. Закон України від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу прива­тизацію)» (в редакції Закону від 15 травня 1996 р.).

31. Закон України від 10 липня 1996 р. «Про особливості при­ватизації майна в агропромисловому комплексі».

32. Закон України від 18 травня 2000 р. «Про особливості при­ватизації підприємств, що належать до сфери управління Міні­стерства оборони України».

33. Закон України від 14 вересня 2000 р. «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».

34. Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

35. Закону України «Про приватизацію державного майна».

36. Закон України від 23 березня 2000 р. «Про спеціальну (вільну) еко­номічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту”.

37. Закон України від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економіч­ну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець».

38. Закону України від 15 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на те­риторіях пріоритетного розвитку в Луганській області».

39. Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

40. Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

41. Закону України «Про державну статистику» (в редакції Закону України від 13 липня 2000 р.

42. Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію».

43. Закону України від 26 січня 1993 р. «Про державну кон­трольно-ревізійну службу в Україні».

44. Закону України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність».

45. Кодекс професійної етики аудиторів України від 18 грудня 1998 р.

46. По­ложення про ліцензування аудиту від 17 лютого 1994 р.

47. Поло­ження про сертифікацію аудиторів від 27 листопада 1997 р. (в редакції від 23 квітня 2002 р.).

48. Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності від 31 жовтня 2000 р.

Нормативні акти

49. Вказівки про організацію бухгалтерського обліку в Ук­раїні. Затверджені наказом Міністерства фінансів Ук­раїни від 7 травня 1993р. №25 //Бизнес.-1997.-10 июня.

50. Декрет Кабінету Міністрів "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 року //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№ 10.

51. Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створе­них за участю державних підприємств” від 31 грудня 1992 р. №24-92 //Відомості Верховної Ради Украіни.-1993.-№ 11.- Ст.94.

52. Декрет Кабінету Міністрів України "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг) від 12 січня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№12.

53. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 р. №14-92 //Відомості Верховної Ради Украіни.-1993.-№ 10.

54. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№10.

55. Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 р. №15-92 //Відомості Верховної Ради Украіни.-1993.-№10.

56. Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" від 20 травня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№ 30.

57. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№і7.

58. Державна програма демонополізації економіки і роз­витку конкуренції //Відомості Верховної Ради України.- 1994.-№9.-Ст.42).

59. Державна програма приватизації./Відомості Верховної Ради України.-1994.-№і9.-Ст.113.

60. 3акон України "Про Антимонопольний комітет Ук­раїни" від 26 листопада 1993 р. //Відомості Верховної Ради України.-1993.-№50.

61. 3акон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. //Відомості Верховної Ради України -1991-№ 20.

62. 3акон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 50.

63. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. /Відомості Верховної Ради Украіии.-1995.-№ 4.

64. Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р. //Відомості Верховної Ради Украіни.-1992.-№30.

65. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. //Відомості Верховної Ради Україии.-1991.-№ 38.

66. 3акоіг УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 3 серпня 1990 р. //Відомості Верховної Ради України.-1990.-№34.

67. Методика оцінки вартості майна під час приватизації. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. № 961. //Зібрання Постанов Уряду України.-1996.-№ 16.

68. Наказ Міністерства фінансів та Мінстату України "Порядок ведення товарно-касової книги при розра­хунках готівкою в сфері торгівлі, громадського харчу­вання і послуг" від 21.11.1994 р. №113/252 //Бюлетень нормативних актів Міністерств і відомств України.-1995,-№2.

69. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін і доповнень в деякі нормативні акти щодо питань бухгалтерського обліку" від 25 березня 1994 р. №29 //Бізнес.-1994.-№ 14.

70. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін та доповнень до нормативних документів з бух­галтерського обліку" від 10 травня 1995 р. №б8 //Бизнес.-1995.-№20.

71. Наказ Міністерства фінансів України "Про затверджен­ня Інструкції з бухгалтерського обліку орендних опе­рацій" від 25.07.95 р. №138 //Бюлетень нормативних ак­тивів міністерств і відомств України.-1995.-№ 12

72. Наказ Міністерства фінансів України "Про затверджен­ня обсягу і форм річного бухгалтерського звіту підприємства та Інструкції про порядок їх заповнення" від 18.08.95 р. №139 //Бюлетень нормативних актів Міністерств і відомств України.-1995 .-№11.

73. Наказ Міністерства фінансів України "Про зміни та до­повнення до нормативних документів з бухгалтерського обліку" від 19 листопада 1996 р. №244.//Бизнес.-199б.-№48.

74. Наказ Міністерства фінансів України "Про квартальну бухгалтерську звітність підприємств" від 23 січня 1996 р. №13 //Бізиес.-1996.-№ 13.

75. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №250 //Зібрання Постанов Уряду України.-1993.-№9.

76.Положення про позабюджетний Державний Фонд при­ватизації. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. № 67 //Зібрання Постанов Уряду України.-1993.-№4-5.

77. Положення про порядок видачі ліцензій на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних і фізичних осіб. Затверджено постановою НБУ від 7 лю­того 1994 р. № 24 //Бизнес.-1994.-1 марта

78. Положення про порядок видачі суб'єктам підпри­ємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності. Затверджене По­становою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 р. //Зібрання Постанов Уряду УкраЇни.-1994.-№ 69.

79. Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування. Затверджено Постановою НБУ від 21 лю­того 1996 р. №37 //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.-1996.-№2.

80. Положення про порядок формування та використання резерву на можливі втрати по кредитам комерційних банків. Затверджене Постановою Правління НБУ 31 січня 1996 р. №20 //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.-1996.-№ 1.

81. Постанова Верховної Ради України "Про Державну про­граму демонополізації економіки і розвитку конкуренції від 21 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України.-1994.-№9.

82. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні" від 14 серпня 1996 р. //Зібрання Постанов Уряду України.-1996.-№ 16.

83. Постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» від 4 травня 1993 р. №326 //Зібрання По­станов Уряду України.-1994.-№2.

84. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні» від 3 квітня 1993 р. №250 //Зібрання Постанов Уряду України.-1993." №9.

Наукова довідкова та інша література

85. Аудит. Практическое пособие (под ред. Кузьминского А.А..).-Киев.-1996

86. Бирюкова И.К. Практический бухгалтерский учет в Украинее (в 2-х частях). Киев.-1996.

87. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К.-1996.

88. 3агородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають роз­виток малого бізнесу в Україні. //Економіка України-1996-№5.

89. Корсекін В. та інш. Мале підприємництво: проблеми і перспективи //Економіка України-1995-№ 10.

90. Основи банківської справи. Під редакцією Мороза А.Н. К.: Лір.-1994.-С.119.

91. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нор­мативні коментарі. Київ .-1996.

92. Пилипенко А., Щербина В. Господарське право: Курс лекцій: Навчальний посібняк.-К.:Вентурі.-1996.

93. Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист злочинних посягань. Київ.Правові джерела.-1995.

94. Попович В.М. Управление кредитними рисками заемщика, кредитора, страховщика. К.:Правові джерела.- 1996.

95 .Сопко В.В. Бухгалтерський облік у підприємництві. Київ.-1995.

96. Сопко В.В. Пархоменко В.М., Бухгалтерський облік у підприємницькій діяльності. Київ.-1993.

97. Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет. Харьков.-1995.

1 Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; № 19-20. – Ст. 144; № 21-22. – Ст. 144.

1 Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; № 19-20. – Ст. 144; № 21-22. – Ст. 144.

1 Ст. 1 ЗУ «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України».- Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст.. 195

1 Див.: Ст. 2 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну подат­кову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 6. - Ст. 37.

2 Див.: Закон України від 3 грудня 1990 р. «Про ціни і ціноутворення» // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 52. — Ст. 650.

3 Див.: Закон України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці»; Закон України від 17 грудня 1993 р. «Про пожежну безпеку»; Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р.

1 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Ст. 4.//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32, ст.263.

230