11.4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоеконо­мічної діяльності регулюється державою в особі її органів, не­державних органів управління економікою (товарних, фондо­вих, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб’єктів зов­нішньоекономічної діяльності на підставі відповідних коорди­наційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовні­шньоекономічної діяльності здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку Ук­раїни, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найбільш сприятливих умов для залучення еконо­міки нашої держави в систему світового поділу праці та набли­ження її до ринкових структур розвинених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здій­снюється за допомогою таких засобів (інструментів):

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності є вичерпними. Забороняється регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності прямо не передбаченими законом актами і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб’єктів госпо­дарювання залежить від правового режиму, що встановлюється державою для її здійснення.

Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» на території України запроваджуються такі правові режи­ми для іноземних суб’єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не мен­ший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національ­ний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяль­ності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференції та пільг щодо мит, податків і зборів, котрими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяль­ності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на ос­нові взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосо­вується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеці­альних економічних зон згідно із ст. 24 Закону, а також до тери­торій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встанов­лення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до ст. 25 Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відомий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому розви­нені держави в односторонньому порядку згідно з міжнародним правом надають юридичним і фізичним особам держав, що роз­виваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо позна­чається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності іноземними суб’єктами господарювання. Правовий режим вста­новлюється залежно від домовленостей, досягнутих між держа­вами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб’єкти гос­подарювання користуватимуться тими правами, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних договорах, а згодом запро­ваджені в національне законодавство.