1.4. Господарське законодавство – інститут господарського права

Господарсь­кими є відносини між господарюючими суб’єктами та органами управління, що виникають і функціонують у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господарські відносини як предмет регулювання складаються лише з двох елементів – організаційно­го і майнового. Сукупність гос­подарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві. Тому поряд з Господарським кодексом, що регулює загальний порядок цих відносин, існує велика кількість окремих законів, які регулюють вузьке коло відносин у сфері господарювання і які у своїй сукупності складають окремий інститут господарського права – господарське законодавство.

Господарське законодавство існує у формі нормативних актів, які застосовуються і функціонують як загальнообов’язкові правила поведінки з окремих напрямів господарської діяльності учасників господарських відносин. Система госпо­дарського права визначається предметом регулювання конкретних відносин: між організаціями у виробництві та реалізації продукції; у капітальному будівництві; у закупівлі продукції у агропідприємств та фермерських господарств; у організації роботи усіх видів транспорту з клієнтами та між собою; у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяль­ності та господарсько-процесуальних відносинах. Господарське законодавство теж має свою систему. Воно становить нормативну основу господарського правопорядку – правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство характеризується наступними ознаками:

- велика розгалуженість суспільних відносин у сфері господарювання;

- значна кількість законодавчих актів з одного напряму господарської діяльності;

- як і господарське право, господарське законодавство носить комплексний характер;

- до системи господарського законодавства входить значна кількість нормативних актів з обмеженням сфери їх дії – відомчі, регіональні та локальні;

Таким чином, господарське законодавство – це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють правовідносини у сфері організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва такою діяльністю на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях.

Головним проявом господарського законодавства є видання в установленому порядку законодавчих та підзаконних нормативних актів.

Законодавчий або інший нормативний акт – це письмовий документ, який містить юридичні норми і являє собою офіційне джерело правової інформації про чинні норми права у господарській діяльності.

До законодавчих актів у господарському законодавстві належать Закони України прийняті Верховною Радою України. Особливим законодавчим нормативно-правовим актом у господарському законодавстві є Конституція України. Як Основний закон держави, Конституція закріплює положення про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади та Президента у нормативному регулюванні господарської діяльності. Її особливість полягає в тому, що всі законодавчі та підзаконні нормативні акти повинні прийматися у відповідності з вимогами Конституції, а коли в них виникає якесь протиріччя то такі положення визнаються не дійсними і до цих норм вносяться такі зміни, які б відповідали вимогам Закону законів держави.

До нормативних актів господарського законодавства належать:

- Постанови Верховної Ради України з господарських питань;

- Декрети та Постанови Кабінету Міністрів України;

- Укази Президента України з господарських питань;

- розпорядження Президента України з господарських питань, які видаються як оперативні господарські акти;

- розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань;

- господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств та інших центральних органів управління народ­ ним господарством, у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів.

- акти, прийняті госпо­дарськими об’єднаннями та локальні нормативні акти господарюючих суб’єктів;

- нормативні акти господарського законодавства місцевих рад народних депутатів та місцевих держадміністрацій;

- акти, які визначають права і обов’язки суб’єктів;

- нормативні документи, що регулюють технічні пара­метри виробництва, витрати, норми виробітку;

- нормативні акти, що визначають конкретні результати господарювання, які повинні досягти суб’єкти господарювання – плани, програми, а також накази про їх затвердження.

Система господарського законодавства визначається пред­метом регулювання, тобто інститутом господарського права, напрямами та видами господарської діяльності, а також галузями економіки та видами господарських відносин у сфері господарювання.

Отже, систематизацію господарського законодавства можна здійс­нювати як за юридичною силою актів, в яких фіксуються господарсько-правові норми – систе­матизація з верху до низу (вертикальна), так і за предметом правового регулювання, тобто за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами економіки тощо.

Звідси, система господарського законодавства – це порядок розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх власти­востей та економіко-правових зв’язків.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття господарського права

2. Система господарського права

3. Принципи і методи господарського права

4. Зміст господарських правовідносин, їхні елементи

5. Класифікація господарських правовідносин

6. Роль господарського права в зміцненні суспільного господарського порядку

7. Місце господарського права серед інших галузей права

8. Поняття й особливості господарського законодавства

9. Основні види джерел господарського права

10. Закони України як джерела господарського права

11. Відомче господарське законодавство

12. Локальні нормативні акти

13.Проблеми удосконалення господарського законодавства