6.2. Форми права власності

Згідно з Конституцією України та закону України «Про власність» власність в Україні існує у формах приватної, колективної та державної власності. Отже, в Україні виділяють такі форми права власності: право приватної, право колективної та право державної власності. Основою поділу права власності на форми є принцип суб’єктності, тобто принцип належності права тому чи іншому суб’єктові. До права приватної власності належить власність громадян та створе­них ними юридичних осіб. Право державної власності поши­рюється на власність, яка належить Україні загалом (загально­державна власність) і адміністративно-територіальним одиницям (комунальна власність).

В Україні є власність, яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної власності – це право колективної власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним партіям та іншим громадським об’єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є юридичними особами. Право власності саме таких юридичних осіб доцільно було б називати правом колективної власності, але законодавець до права колективної власності зараховує право власності, що належить трудовим колективам державних підприємств, колективам орендарів, колективним підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, господарським товарист­вам та об’єднанням, а право власності названих юридичних осіб визнається колективним як аналогія права власності товариств та господарських об’єднань. Тому ці громадські та релігійні організації або взагалі не можна визнати суб’єктами права власності, або вони належать до суб’єктів права приватної чи державної власності, а це означає, що повноцінним правом власності в Україні є право власності у формі приватної та державної (загальнодержавної та муніципальної) власності. Колективна власність в Україні лише визнана чинним законодавством, але остаточно не визначена і не врегульована.

6.3. Види права власності

Класифікація права власності залежить від практичних потреб такого поділу і може бути дуже різноманітною. Але слід зауважити, що поділ права власності на форми зафіксований на законодавчому рівні, а поділ права власності на види здійснюється як із урахуванням законодавчих положень, так і з науково-теоретичних та практичних міркувань.

Поділ права власності на види можна здійснити за іншими ознаками, крім тих за якими здійснювалася класифікація на визначені вище форми права власності. Критеріями такої класифікації можна назвати суб’єктність, порядок розподілу доходів та розпорядження майном, кількість власників, форма виникнення права власності та інші.

За критерієм суб’єктності можна визначити наступні види власності:

а) коли суб’єктами власності виступають фізичні особи-підприємці та створені ними юридичні особи – виникає право приватної власності;

б) якщо власником є держава – то це право державної власності, яке може відтворюватися у вигляді:

- права повного господарського відання (власність звичайних державних підприємств);

- права оперативного управління (власність державних установ та казенних підприємств);

Як видно, критерієм такого поділу на види є порядок розподілу доходів та розпорядження майном.

в) за кількістю власників, коли власниками майна чи підприємства є декілька суб’єктів, можна виділити право спільної власності, яке в свою чергу поділяється на:

- право спільної сумісної власності;

- право спільної часткової власності.

Спільна сумісна власність (критерієм поділу є форма виникнення права власності) поділяється на:

- власність подружжя;

- власність членів селянського (фермерського) господарства;

- власність членів сім’ї – власність, що виникає внаслідок спільної праці членів сім’ї.

Одним із різновидів права власності – є право інтелектуальної власності. Особливості її виникнення, форми правового регулювання, розподіл її на види здійснюється у відповідності з Законом України «Про інтелектуальну власність».