2)Методи та функції іст економіки та економ думки.

Історія економічних вчень вивчається за допомогою певних методів

пізнання. Метод – це спосіб, своєрідний інструмент пізнання об'єктивної

дійсності.

Вивчення курсу передбачає використання системи взаємопов'язаних та

взаємодоповнюючих методів:

1. Діалектичний метод – метод пізнання, який базується на використанні

законів і принципів філософії, зміст яких полягає в зв'язку і взаємозалежності

економічних явищ та процесів.

2. Метод наукової абстракції пізнає реальні економічні процеси шляхом

відокремлення основних та найважливіших (абстрагованих) ознак певного

явища.

3.Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в

єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в

історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в

логічній послідовності [112, с. 13].

4. Системний. Сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як

цілісного системного процесу в усій різноманітності його внутрішніх і

зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

Сукупність методів, що застосовується для вивчення є методологією.

Основними методологічними засадами вивчення дисципліни є такі:

- поступовий, послідовний процес нагромадження наукових досягнень,

продовження та розвитку ідей попередників;

- висування гіпотез та їх спростування в процесі емпіричних перевірок

(шляхом експерименту або спостереження);

- зміна парадигми (фундаментальної картини предмета наукового аналізу)

науковими революціями;

- співіснування та конкурентна боротьба кількох науково-дослідних

програм [101, с. 25].

Як особлива система економічних знань, історія економічних вчень

виконує ряд функцій:

1. Виховує і розвиває економічне мислення, що дозволяє розуміти

економічні категорії, закони і принципи в їх історичних змінах.

2. Аналізує економічні ситуації з позиції різних наукових концепцій.

3. Враховує еволюцію економічної науки.

4. Оцінює економічні ідеї і погляди в залежності від їх приналежності

до тих чи інших шкіл і напрямів, та виявляє орієнтири теоретичних та

практичних досліджень на основі альтернативності економічних поглядів.

3)Періодизація історії економ:формаційний і цивілізаційний підходи

Проблема періодизації-одна з найважливіших проблем нашої науки. Кожний авріант періодизації носить умовний відносний характер, тому що в основу будь-якого підходу кладеться 1-2 ознаки за якими класифікується історичний період.Вибір періоду перідоизації залежить від мети дослідження та регіону який є обєктом уваги.

Педходи: 1)Формаційний(лінійний) - грунтується на моделі Маркса, в основі підходу покладено принцип економіч.детермінізму, тобто, економіч.явища і процеси вважають первісними стосовно інших яващ людського життя. Основа моделі- спосіб виробництва як сукупність виробнич.відносин та продиктивних сил. Політич.,юридична та ідеологічна надбудова- це суспільно-економіч.формація. 2) Основний цивілізаційний(нелінійний) – підхід в якому істор.економ.розгляжається як сходженя від нижчого ло вищого рівня її роз-ку. В їх основі лежить концепція прогресу. Представники: Десницький, Ліст, Мечников, . Гільдебранд, Бгохер, Маркс, Поланьї, . Ростоу, Белл, Турен, Тоффлер, Іноземцев.Деснщький вирізняв чотири стадії економіч­ного розвитку: 1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральниц­тво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.Ліст виділив п 'ять стадій, взявши за критерій періодизації найбільш поширений вид господарської діяльності людей. Перша стадія — - стадія дикунства.Господар­ство в цей період мало привласнювальний характер( мисливство, збиральництво, ри­бальство). Друга стадія — скотарська (пастуша).Третя стадія ~ рільницька. Четверта стадія — рільницько-мануфактурна (сільське господарство і ремесло). Організація суспільства — станово-державна. П'ята стадія — рільницько-мануфактурно-комерційна (рільництво, ремесло (промисловість), торгівля). Орга­нізація суспільства—станово-державна.Мечников намагався довести вирішальну роль рік, морів та океанів у розвитку історичних цивілізацій. Виокремив три основні стадії розвитку світової цивілізації як три своєрідні етапи інтеграції людських спільнот: 1) річковий період (стародавній період); 2) середземноморський період (Середньовіччя); 3) оке­анський період (Новий та Новітній часи). Гільдебранд основу своєї періодизації як критерій він поклав явища обміну і виділив три послідовні стадії: 1) натуральне гос­подарство (з початку середньовіччя до середини XIII ст.); 2) грошове господарство (до кінця XVIII ст.); 3) кредитне госпо­дарство починаючи з XIX ст. Левитський запропонував таку періодизацію: 1) період замк­нутого натурального господарства; 2) період міського господар­ства, який характеризувався зростанням обміну та торгівлі, цехо­вим ремеслом, а також союзом міст; 3) період народного госпо­дарства, або грошового та капіталістичного господарства. Але дані періодизації мають певні недоліки: відсутність визначеня суттєвих проривів в економічних змінних, що характеризують ту чи іншу стадію. Вченіспирались лише на окремі прояви в неекономічних інституціях, або на зовнішні події, внаслідок чого їх схеми періодизації не розкривають сутоекономічнчні чинники, що викликали перехід з однієї стадії до іншої. Такий синтез зробив Маркс, який вперше зумів уніфікувати соціологію та економіку, щоб пояснити іманентну еволюцію екогоміч.процесів. В центрі уваги Маркса відповідність виробнич.відносин характеру і рівню роз-ку продуктив. сил.Маркс поділяв людську історію на такі п'ять способів виробництва, або суспільних фор­мацій: І) первіснообщинну, або примітивний комунізм; 2) рабо­власницьку; 3) феодальну; 4) капіталістичну; 5) соціалістичну (комуністичну).Маркс одним із перших запропонував продуману філософію історії, підкріпивши її економічною теорією, а економічний про­грес розглядав як головний рушій суспільного розвитку.Друга група — теорії історичного кругообігу, або циклічно­сті історико-екоиомічного розвитку суспільства.Віко запроваджує метод порівняльного дослідзісеиия історичних та культурних явищ. У культурній тра'дгщії колено­го з народів виділяє три типи часу: І) релігійна доба (або боже­ственна), 2) героїчна доба (або «поетична»), 3) людська доба (або цивільна).

Тема 2