- •1.Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- •2.Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- •3.Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- •4.Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- •5.Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- •6. Поняття і види органів виконавчої влади
- •7. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- •8. Президент України і система органів виконавчої влади
- •9. Кабінет Міністрів України
- •10. Центральні органи виконавчої влади
- •11. Місцеві органи виконавчої влади
- •12.Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- •13. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •14. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- •15. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- •16. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- •17. Зміст державного керівництва в сфері економіки
- •18. Система центральних і місцевих органів управління в сфері економіки, їх компетенція
- •19. Правове регулювання управління економікою
- •20. Державний контроль і нагляд у сфері економіки
- •21. Організаційно-правові засади управління власністю
- •22. Система й правове становище органів управління власністю
- •23. Організаційно-правові засади управління обороною
- •25. Комплектування Збройних Сил України
- •26. Військова служба
- •27. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу
- •28. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •29. Служба в органах внутрішніх справ
- •31. Громадські формування з охорони громадського порядку й державного кордону
- •32. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху
- •33. Дозвільна система
- •34. Організаційно-правові засади управління національною безпекою
- •35. Державний кордон та його охорона
- •36. Внутрішні війська
- •37. Адміністративне правопорушення, його склад
- •38. Система та види адміністративних стягнень
- •39. Загальні правила й строки притягнення до адміністративної відповідальності
22. Система й правове становище органів управління власністю
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
До повноважень Верховної Ради України в здійсненні права власності належать: затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.
Виключно закони України визначають: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту, зв'язку; правовий режим власності.
Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; дає згоду на приватизацію майнових комплексів об'єктів, готує та подає для затвердження до Верховної Ради України перелік об'єктів, які приватизують із залученням іноземних інвестицій, та об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Функції управління державною власністю здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Виконуючи ці функції, вони вирішують питання створення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ, організацій і визначення цілей їх діяльності, затверджують їх статути (положення) та контролюють їх додержання. Вони також виконують функції управління майном державних (казенних) підприємств, готують пропозиції про роздержавлення й особливості приватизації майна підприємств, установ і організацій, сприяють розвиткові нових організаційних форм і структур у відповідній галузі, сфері або секторі.
Забезпечення управління корпоративними правами, частками, акціями, паями, що належать державі в майні господарських товариств, покладено на Фонд державного майна України. Для цього він здійснює повноваження стосовно управління такими частками (акціями, паями), веде реєстр державних корпоративних прав, оцінює їх вартість; призначає уповноважених осіб по управлінню ними, здійснює контроль за ефективністю їх праці та за поповненням доходної частини бюджету за рахунок надходжень від управління державними корпоративними правами й діяльності на фондовому ринку, бере участь у формуванні політики відносно інвестицій у підприємства, в статутному фонді яких є державна частка.
Порядок призначення та повноваження представника органу, вповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, закріплено в положенні «Про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. «Про управління державними корпоративними правами». Цією ж постановою затверджено також положення «Про порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами» та положення про порядок звітності таких представників.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють функції щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх у оренду, продавати, купувати. Вони створюють, реорганізують і ліквідують підприємства, установи, організації комунальної власності відповідної територіальної громади, розв'язують питання щодо приватизації майна таких підприємств, установ, організацій.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їх спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Одним із важливих напрямів державної політики в сфері відносин права власності є приватизація. Приватизація — це відчуження майна державних підприємств, установ, організацій, житлового та земельного фонду, що перебуває в державній і комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Приватизацію здійснюють з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки, залучення громадян до участі в утриманні й збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання ефективного використання земель і сприяння підприємницькій діяльності.
Залежно від об'єкта приватизації, визначають такі види приватизації: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.
