Льодовики(частини нема)

Поява льодовиків визначається: кількістю випадаючих опадів в твердому стані і витратою цих опадів на таяння та випаровування. Агрегатний стан опадів залежить від температури. В твердому стані опади існують при низьких температурах. Пониження теператури відбувається у напрямку полюсів а також з висотою. Утворення льодовиків можливо при наявності середньої температури найжаркішого місяця не більше +5.

Нижня межа хіоносфери визначається умовами при яких річне танення снігу дорівнює річному випадінню снігу. Вище даної межі маса снігу що надходить більша ніж втрата маси снігу при його таненнні. Таким чином в даній зоні відбувається накопичення снігу і утворення льодовиків. З висотою вологість повітря падає і на певній висоті вологість практично = 0 на цій межі опади вже не утворюються і таким чином відсутнє утворення льодовиків і це визначає верхню межу хіоносфери. Верхня межа практично є постійною. Нижня межа може змінюватися в часі(жаркіший рік хоолодніший рік) і в просторі(південна сторона, північна сторона гірського масиву). Утворення фірну і льодовикового льоду в горах сніг під дією вітру накопичується у впадинах. Кількість снігу у впадинах має величезні обєми в нижніх прошарках сніжні маси ущільнюються в результаті чого утворюється крупнозернистий сніг з льодовими зернами дана суміш називається Фірн (з нім. Фірні-позаминулий сніг) швидкість утворення фірну визначається – кількісю опадів ---частотою і амплітудою коливання температури ---тиском мас снігу що знаходятся вище. ---наявність талих вод. З глибиною кількість прошарків фірну зростає і в даному випадку утворюється льодовиковий фірн в якому більше льоду і більше пухірців повітря. В подальшому даний фірн перетворюється на льодовиковий лід. Що і утворює льодовики. Для порівняня приводится зміна щільності даних компонентів. Один метр кубічний снігу важить 85 кг, один метр кубічний фірну важить 500-600 кг. Один метр кубічний льоду важить 900-960 кг. Області утворення льодовиків називаються фірновими полями, або сніжниками. Або льодовиковими цирками, або карами. З часом сніжники в результаті морозного вивітрювання приймають чашоподібну форму і постійно розростаються. Лід пластичний. Тобто він може рухатись без розриву суцільності. Як тільки льодовиковий масив досягає певної потужності(критичної величини) приблизно 15-30 метрів. Він починає текти. Територія по якій стікає лід називається «область стоку льодовиків» швидкість руху льодовиків залежить від наступних факторів: 1) розміри льодовика. 2) кут нахилу схилу. 3) кількості атмосферних опадів в зоні живлення льодовика. 4) температура і тиск(чим більший тиск тим лід більш пластичний, чим частіші коливання температури тим швидше рух льодовика)

Швидкість руху льодовиків складає дестянки і сотні метрів на рік. Але існують потужні льодовики(напр. Гренландія) де швидкість становить 40 м за добу. В гімалаях швидкість сягає 700-1300 м на рік. Альпійські кавказькі та ін. льодовикі рухаються зі швидк 40-100 метрів на рік. При цьому середня частина льодовика рухається швидше ніж переферійна зона. Бо переферійна повинна долати сили тертя. Типи льодовиків і їх діяльність. Існують гірські і покривні льодовики. Покривні льодовики займають 98.5% всього льодового покриву на землі(Гренландія Антрактида і тд) особливостями покривних льодовиків є: 1) величезні розміри 2) відсутність чіткої межі між областю живлення і областю стоку. 3) має площинно-випуклу форму 4) напрямок руху повязано з пластичністю льоду, а не з рельєфом. Серед покривних льодовиків розрізняють наступні типи: 1)Шпіцбергенський тип –потужність льодовиків не велика, місцями існують території не вкриті льодом(нунатакі) і льодовик повторює форму рельєфу землі 2) льодовикові купола-куполоподібні маси льоду які можуть виникати на відносно рівному рельєфі за рахунок збільшення потужності льодовиків Шпіцбергенского типу. Дані льодовики не повторюють форму рельєфу землі. Такі льодовики зустрічаються в Ісландії, північній землі і тд. 3) льодовикові щити- це покривні льодовики великої потужності, мають щитоподібну форму. Не повторюють рельєф місцевості і як правило рух льодовика відбувається з центральної частини до переферії. 4) Льодовикові покрови-найбільші льодовики які можуть складатися з кількох щитів напр. Антрактида. 5)Наслідки покривних льодовиків це айсберги-уламки льодовикових язиків. Самий великий айзберг в світі поблизу Ньюфауленда досягав довжину 560 км. Висота над водою 87 м. підводна частина 500майсберги зникають в середньому за 10 років, в атлантичному океані доходять до 40 градусу півн широти, а в південній півкулі до 30го градусу. Гірські льодовики характеризуються невеликими розмірами 2) чітко вираженими зонами живлення і стоку 3) формою і направленістю руху льдовиків з рельєфом. Існують наступні типи гірських льодовиків: 1) Карові льодовики-мають відносно невеликі розміри з коротким язиком на рівні нижньої межі хіоносфери. 2) висячі льодовики- заповнюють впадини на крутих схилах і як правило закінчуються льодяними обривами. Як правило дані льодовикп живлятся сніговими лавинами, і зона живлення набагато менша зони стікання. Лід у висячих льодовиках часто обламується і обвалюється. 3) кальдерний тип- кальдерні льодовики утворюються в кальдерах і кратерах потухших вулканів мають велику зону живлення і невеликі льодовикові язики. Долинні льодовики займають річкові долини і як правило являють собою льодовикові язики. Як правило при спусканні льодовиків утворюються морени. Скупчення уламкового матеріалу який утворюється в результаті сповзання льодовиків називається мореною. Особливістю морен є недифиринційованість(несортованість) уламкового матеріалу. Морени характерні тільки для льодовиків. Причини утворення льодовиків існує кілька гіпотез виникнення періодів оледеніння, наведемо кілька з них: 1) гіпотеза Ареніуса-повязана зі зміною складу в атмосфері. За його теорією якщо концентрація вуглекислого газу на землі зменшилась вдвічі середня температура на землі зменшилась на 4-5 градусів, і якщо б це відбулось то вся північна європа вкрилася б льодом, але в подальшому це не було підтверджено. 2) повязана зі зміною співвідношення між морем і сушою. Теплі води можуть змішуватись з холодними і в результаті відбувається вирівнювання клімату землі. Найбільше Альбедо мають сніг і лід. В навколишній території поступово падає температура, і атмосферні опади існують у вигляді снігу який вкриває більшу територію, відповідно альбедо на даній території зростає. І таким чином відбувається поступове розширення зони оледеніння. 3) Активність сонця має періодичність 80-90 років. До складової сонячного випромінювання входить ультрафіолет який затримується в озоносфері не доходячи до поверхні землі. В результаті поглиннання озону ультрафіолету виділяється величезна кількість тепла, що сприяє потеплінню на землі, а в періоди малої активності відбув. Зворотній процес 4) положення землі відносно сонця