1.3.2. Значення слова. Однозначність і багатозначність

Слово як об’єкт вивчення

Виходячи з подвійної природи слова, розрізняють лексичне і граматичне значення слова. Реальний зміст слова становить його лексичне значення. Значення формальної залежності, виражене не цілим словом, а його елементами є граматичним значенням слова. Повнозначні слова мають і лексичне і граматичне значення. Службові, як уже зазначалось, мають лише граматичне значення. Лексичне та граматичне значення слова є спільним, єдиним та обов’язковим для всіх носіїв даної мови. Без такого стійкого закріплення лексичного значення мова не могла б виконувати свою комунікативну функцію. Лексичне значення, хоч і стійке, не залишається незмінним. З часом слово може змінити значення, набути нового, наприклад слово “морж” – у 19 столітті і аж до 60-х років 20 ст. воно мало лише одне значення –“водяний ластоногий ссавець”, пізніше набуло іншого значення – “людина, що любить купатися у крижаній воді”. Таким чином, бачимо, що у мові є слова, які не обмежуються називанням лише одного поняття. Здатність слова мати кілька лексичних значень називається багатозначністю або полісемією (гр. poly– багато). Слова, які мають одне лексичне значення називаються однозначними, а явище – моносемією (гр. mono – один).

До однозначних належать числівники, власні назви і терміни. Первісно всі слова були однозначними, але поступово вони набули нових значень. Найбільш багатозначними є слова, що здавна існують у мові. Багатозначність залежить також від частоти вживання слова у мові. Багатозначність слів при мовному спілкуванні не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації.

Наприклад: “ Барабан”

Барабан” – 1.ударний музичний інструмент; 2. деталь – 1.ударний музичний інструмент; 2. деталь у різних машинах і механізмах. “ Викладати” – Викладати” – 1. виймаючи, класти що-небудь назовні, на щось; 2. класти щось у певному порядку, вкриваючи якусь поверхню; 3. розповідати, висловлювати що-небудь; 4. читати лекції, вести уроки, навчати.

Багатозначність утворюється шляхом перенесення значення. Основне (первісне) значення слова називається прямим, решта – переносні.

Наприклад, пряме значення іменника “ блискавка”, блискавка”, утвореного від дієслова “блискати” – “зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози”. Переносні – 1. телеграма, що передається негайно; 2. особлива механічна застібка.

Хоча переносне значення сприймається як нове, вторинне значення вже відомого слова, воно теж закріплюється в мові суспільною практикою її носіїв, поступово втрачає свою образність.

Існують такі типи утворення багатозначності: метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора (гр. metaphora – перенесення) – перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю їхніх ознак, форм, якостей, властивостей, функцій: голка для шиття і у їжака їжака , золоті персні і колоски, двірник – працівник комунальної служби і щіточка на склі автомобіля. Утвердившись у номінативній ролі, метафора втрачає образність, тобто зникає: ручка (дверей), носик (чайника). (чайника). Різновидом метафори є епітет (гр. прикладка, прізвисько). Ознаки переносяться з предмета на предмет не за подібністю, а за суб’єктивним баченням автора: золотi: осінь, серце, руки.

Метонімія (гр. metonymia – перейменування) – це тип переносного значення за суміжністю, тобто за безпосередньою близькістю, тісним внутрішнім і зовнішнім зв’язком предметів і явищ. Назва матеріалу може переноситись на назву речі (столове срібло – столові прибори зі срібла), назва посудини переноситься на її вміст (випити склянку), прізвище автора замість назви його творів (читати Шевченка), назва місцевості, країни замість назви людей (село мовчить, гомоніла Україна), з дії на її результат (зупинка тролейбуса) та ін.

Синекдоха – (гр. synekdohé, витлумачення, співвіднесення) – іноді вважають різновидом метонімії. Це вид переносного значення, яке формується на заміні назви цілого назвою його частини. Тобто, предмет іменується за якоюсь важливою його деталлю, на якій зосереджується увага: ноги моєї там не буде, має десь руку або плечі, на очі не появлятися, бракує робочих рук або однина вживається замість множини для позначення сукупності предметів: заєць тут не водиться, студент тепер не той, риба не може без води. Багатозначні слова часто вживаються лише в одному контексті. Ми кажемо: він іде додому, на роботу, роботу але не скажемо мій годинник іде додому.