3.2.2. Віддієслівні іменники

Жива практика діловодства свідчить, що віддієслівні іменники є необхідним і виправданим мовним засобом ділового стилю і що заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами неможлива. Якщо подивитися на віддієслівні іменники в реченні з точки зору естетичних і експресивних норм, то ці іменники не витримують критики. Вони ведуть за собою цілі ряди означень і додатків у родовому відмінку, через їх вживання збільшується кількість пасивних зворотів; з’являються “пусті” слова – слова без достатнього змістового наповнення: справа здійснення, з метою створення, шляхом відновлення, питання забезпечення, ряд заходів, робота по вивченню та ін.

Зловживання віддієслівними іменниками навіть у межах ділового стилю викликає цілком справедливі нарікання. Так, часто без достатніх для нього підстав подовжують і ускладнюють речення словосполученнями, які розпо­чи­­на­­ють­ся словами з метою: Вивчення стану справ з метою подальшого виробничого процесу...

Тому можна вважати цілком слушними рекомендації замінювати сло­во­сполучення з метою на прийменник для або перебудову вати або перебудову вати речення з простого на складнопідрядне мети: щоб вивчити стан справ, необхідно... Тоді довгий ряд іменників у родовому відмінку відпадає й речення стає чіткішим, прозорішим. Проте деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. Насамперед – це здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї. По рівняймо: давати вказівки – вказувати, провести операцію – оперувати; зробити огляд – оглянути; дати доручення – доручити; дати розпорядження – розпорядитися; здійснювати управління – – управляти та ін. Як бачимо, тут відбувається своєрідне смислове розме­жування: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу, а це саме поняття, “розщеплене” на допоміжне дієслово та віддієслівний іменник, – дію широку, узагальнену: шукати – вести пошук.

Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Справа в тому, що такі категорії дієслова, як вид, стан, час створюють зовсім недоречну в діловому стилі атмосферу вільної невимушеної розмовності. Саме через відсутність цих категорій віддієслівні іменники забезпечують потрібну діловому стилю однозначність і в той же час узагальненість змісту. Ця однозначність і узагальненість створює атмосферу офіційності. Найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових усталених кліше ділового стилю.

3.2.3. Розщеплення присудка

Розщеплення присудка – це заміна однослівного присудка двослівним: замість допомогти – надати допомогу, перемогти – здобути перемогу. Це стало в ділових паперах усталеним. Тому з цим явищем треба познайомитися ближче. Причин популярності розщепленого присудка у діловому стилі кілька:

1. Далеко не всі словосполучення “дієслово + іменник”, вживані в ділових текстах, мають однослівний дієслівний відповідник, тому тут немає вибору. Так, не мають однослівного відповідника словосполучення здійснити (провести) захід, встановити порядок, виявити увагу, ви правити брак, вести справу, визнати провину, заподіяти ускладнення, відвернути правопорушення та ін. та ін.

2. Навіть у тих випадках, коли однослівний дієслівний відповідник у мові є, заміна неможлива, бо дієслово і “дієслово + іменник” далеко розійшлися за своїми значеннями. Порівняймо: провести операцію і оперувати; зроби ти огляд і оглянути; проводити змагання і змагатися; на дати допомогу і допомагати. Розщеплені присудки набули значення, близького до термінологічного, а дієслова зберегли свою багатозначність, широке за­гально­мовне смислове наповнення.

3. У розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує на факт дії – воно ще може виражати деякі додаткові смислові відтінки. Порівняймо, наприклад, u1079 значення таких дієслів: давати й надавати; вести й прово­дити; проводити й здійснювати та ін.

4. До складу розщепленого присудка часто входить віддієслівний іменник–термін, який точно кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення. Цього не може зробити звичайне загальновживане слово. Наприклад, наїхати (загальновживане слово) і зробити наїзд (назва певного типу правопорушень); переговорити з кимось про щось і вести переговори (дипломатичний термін) та ін.

5. Розщеплений присудок може бути розширений за рахунок одного або кількох означень: надати – грошову, матеріальну, технічну, юридичну допомогу; вести – дипломатичні, торговельні, попередні – переговори. Спробуємо замінити розщеплений присудок однослівним, дієслівним: допомогти матеріально – так сказати можна, допомогти технічно – не можна.

6. І ще одна цікава деталь: громіздкий, багатослівний розщеплений присудок начебто зупиняє, затримує увагу читача документа; інформація в цьому ви падку не втрачається, а навпаки, фіксується в пам’яті.

Як бачимо, у розщепленого присудка є цілий ряд переваг: здатність передавати точні термінологічні значення, властиві діловому стилю, створювати потрібний сухувато-офіційний, без домішок розмовності, колорит ділового тексту; неабияке значення мають і традиції ділового стилю.

Не скрізь вживання розщепленого присудка буває виправданим і доречним; досить часто це данина традиції, яку дехто розуміє надто спрощено, а то й неправильно. Не завжди розщеплені присудки вживаються точно – не вра­ховується та обставина, що допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Наприклад: ставити, порушувати, висувати питання – можна; піднімати, загострювати – не можна; допускатися (припускатися) – помилки, суперечності, недоречності – можна, браку, поломки, розкрадання – не можна; викликати захоплення, радість, овації – можна; протест, хворобу – не можна.

Серед розщеплених присудків трапляються і порожні, беззмістовні, а то й просто неграмотні словосполучення, наприклад: забезпечувати покращення, відбувається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін. та ін. Отже, оцінити вживання розщепленого присудка можна, лише виходячи з умов і завдань його використання в певному контексті, з урахуванням його виду, мети й при значення.