11.Онтогогія як частина метафізики, головне питання онтології.

Онтологія — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує, принаймні, три значення цього поняття:

По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія — вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.

По-друге, у марксистській філософії поняття «онтологія» вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони тощо).

По-третє, у західній філософії в поняття «онтологія» теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції.

Перед онтологічної думкою виникав головне питання: а що, власне, розуміти під буттям, який зміст ми повинні вкладати в це найбільш абстрактне і універсальне серед всіх понять? У свою чергу, спроби відповіді на дане питання піднімали два великих проблемних пласта:

• пошуки стійких структур буття, сутності речей (або субстанції в латинській термінології);

• дослідження фундаментального відносини між річчю і думки про цю річ, чи інакше співвідношення буття та мислення.

?12.Раціональна психологія як частина метафізикик, її головне питання.

“раціональна психологія” застосовує категорії розуму до того, що не є досвідчене дане, і тим самим впадає в паралогізм (помилковий умовивід). Відкидаючи “раціональну психологію”, Кант вважає можливим зберегти у філософії лише вчення про трансцендентальну ідею душі як ідею чистого розуму, що, не маючи відношення до певного відомого нам пізнаваному предмету, проте зберігає значення регулятивного принципу. Інакше кажучи, основну ідею “раціональної психології” варто тлумачити не онтологічно, а гносеологічно; вона аж ніяк не відкидається, а лише інтерпретується як визначений ідеал знання про те, існування чого можна мислити, але не можна довести.

?13.Раціональна теологія як частина метафізикик, її головне питання

14.Метафізика як метод пізнання, його звязок з формальною логікою.

З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, оскільки вони є протилежностями, котрі виключають одна одну. Це щось подібне до абсолютного знищення старого. Однак в об’єктивній дійсності все відбувається значно складніше. Розвиток необхідно включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для дальшого розвитку нового.

Історично предмет формальної логіки обмежувався визначенням таких способів міркувань, які давали б можливість з істинних думок-посилань зав­жди отримувати істинні думки-висновки.

Для того щоб мислення було логічно правильним, воно має відповідати таким вимогам: визначеність, несуперечність, однозначність, обґрунто­ваність. Цих якостей мислення досягають за допомогою дотримання в про­цесі пізнання формально-логічних законів, які є своєрідною фіксацією влас­тивостей і ознак об´єктів навколишнього світу, але водночас належать тільки до форми, а не до об´єкта мислення.

Законами формальної логіки є такі:

1. Закон тотожності.

2. Закон несуперечності.

3. Закон виключеного третього.

4. Закон достатньої підстави.