- •1. Особливості філософії у порівнянні з іншими формами світогляду
- •2.Концепції походження філософії
- •3. Міф як генетичний виток філософії.
- •4. Особливості міфологічного світогляду
- •5. Природа філософських проблем , їх традиційний поділ
- •6. Світогляд, його різновиди та структура
- •7. Особливості філософського пізнання
- •8. Суспільне призначення та функції філософії.
- •10.Головні розділи філософії. Метафізика.
- •11.Онтогогія як частина метафізики, головне питання онтології.
- •14.Метафізика як метод пізнання, його звязок з формальною логікою.
- •15.Метафізика і діалектика - два методи філософського пізнання.
- •16.Гносеологія як розділ філософії , її головна проблема.
- •17.Агностицизм як філософська позиція.
- •18. Суб'єкт і об'єкт пізнання, структура пізнавального процесу.
- •19.Наука як особлива форма пізнання.
- •21.Духовна та практична діяльність, їх структура.
- •22.Категорія "дух" , її роль в осмисленні внутрішнього світу людини.
- •23.Свідомість як філософська проблема.
- •24.Свідоме і несвідоме.Роль несвідомог в житті людини.
- •25.Політична свідомість і діяльність
- •26.Моральна свідомість , її роль у житті суспільства.
- •27.Проблема свободи волі в філософії.
- •28.Тягар свободи, феномен конформізму.
- •29.Творчість як найбільш адекватна форма людського існування.
- •30.Суспільство як філософська проблема.
- •31.Проблема суб'єкту історії.
- •32.Формаційна модель історії.
- •33.Даосизм про начала буття та ідеал мудреця.
- •34.Мілетська школа в античній філософії.
- •35.Атомістична школа в античній філософії.
- •36. Філософські погляди Геракліта.
- •37.Елейська школа в античній філософії.
- •38.Філософські погляди Сократа.
- •39.Філософські погляди Платона.
- •40.Філософські погляди Аристотеля.
- •41.Епікуреїзм, його місце в філософії.
- •42.Стоїцизм як філософська і життєва позиція.
- •43.Філософія скептицизму.
- •44.Особливості філософії Середніх віків.
- •45.Апологетика , її місце в історії європейської філософії думки.
- •46.Місце патристики в середньовічній філософії.
- •47.Вплив арабської філософії на розвиток середньовічної філософії.
- •48.Схоластика, її місце в філософській культурі.
- •49. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •50.Філософія епохи відродження
- •51. Природознавство і натурфілософія епохи Відрождення
- •52. Філософські ідеї Реформації
- •53. Філософія Нового часу
- •54. Бекон як основоположник емпіризму
- •55. Емпірична лінія в філософії нового часу бекон гоббс локк
- •56 .Декарт як основоположник раціоналізму
- •57. Паскаль про людину
- •58 Філософські погляди спінози
- •59 Монадологія лейбніца
- •60 Філософія просвітництва і зародження німецької класичної філософії
- •61 Коперніканський переворот канта
- •62 Зародження філософії у стародавньому китаї. Філософські погляди Конфуція
- •63. Філософські засади буддизму
- •64. Передумови філософії у стародавній Індії.
- •65. Гносеологія і.Канта.
- •66.І.Кант про мораль
- •67.Суб´єктивний ідеалізм Фіхте
- •68.Фрідріх Гегель
- •69.Філософія Ніцше
- •70.Діалектика Гегеля
- •71.Матеріалістичні мотиви німецької класичної філософії.
- •72.Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха
- •73.Ірраціональна філософія Шопенгауера
- •75.Головна проблематика історичного матеріалізму.
- •76.Марксизм про рушійні сили історичного процесу.
- •77. Марксизм та екзистенціалізм про відчуження та шляхи його подолання.
- •78.Філософські погляди к'є́ркегор
- •80.Фрейдизм про роль несвідомого.
- •81.Шляхи впливу на несвідоме.
- •82.Головні концепції походження людини.
- •84.Методологія як частина філософії.
- •86.Об'єктивний ідеалізм Шелліна.
- •87.Смисл історії як філософська проблема.
- •88.Філософія позитивізму.
- •89.Праця де Шардена "Феномен людини"
- •90.Можливості та межі пізнання людини.
- •91.Основні положення філософії екзистенціалізму.
- •92.Спілкування та розуміння як проблема філософії.
- •93.Проблема спрямованості історії.
- •94.Само розуміння, його значення для життєвого успіху.
- •95.Матеріальне виробництво як основа суспільства.
- •96.Добро і зло як філософська проблема.
53. Філософія Нового часу
Це початок західноєвропейської класики. Має свої особливості:
1) ХVІІ ст. в історії це період промислового перевороту, пов’язаного з виникненням машинного виробництва;
2) центр виробничої, культурної, соціально-політичної діяльності переміщується у міста;
3) на основі механіки і фізики виникає досвідного математичне природознавство, це час наукової революції, яка полягала не тільки у створенні основ сучасного природознавства, але й у перетворенні науки у соціальний інститут (виникають Лондонське королівське товариство вчених і Паризька Академія наук);
4) наука приходить на зміну вірі і релігії, домінує у культурі. Якщо у центрі проблематики схоластичної філософії проблема співвідношення віри і розуму то в Новий час – розуму і природи (можливості раціонального панування над нею);
5) осмислює новий образ природи і людини. Якщо у ренесанс відношення до природи художнє, то у ХVІІ ст. природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на об’єкт корисних намірів. Поставити її сили на службу людським потребам. Гаслом Нового часу стає “Знання – сила”
6) механістичний підхід до розуміння світу і людини;
7) поряд з пантеїзмом (бог є усе) поширюється концепція деїзму;
8) людина у механістичній картині світу розглядається як частка природного механізму, і тому вона залежна і підкорена порядку природи. Людина починає розглядатися як певні механізми, автомати;
9) механіцизм вів до дегуманізації самої філософії. Якщо епоха середньовіччя і Відродження підносили людину (хоча по-різному) розглядаючи її як “подобу божу”, як “вінець творіння”, то нового часу філософія заводить до механізму, машин, автомата.
Таким чином можна окреслити основні риси філософії Нового часу.
1. Гносеологізм – світоглядна настанова, яка виходить з того, що теоретичне пізнання є вищим, сенсом життя людини (основна риса ф/с Нового часу) (на перше місце виходить наука про пізнання світу. На перший план матеріалістична спрямованість філософії, це обумовлюється орієнтацією на науку).
2. Деїзм – Бог дає перший поштовх, а потім усувається від справ. Всесвіт розвивається відповідно до природних законів.
3. Механіцизм – розуміння природних процесів і людини, різноманітні форми розвитку зведені до механічного руху. “Людина – машина” – крайнє вираження механіцизму Нового часу. Перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів.
4. Матеріалізм – який спирається на великі відкриття природних наук розповсюджених на явища природи.
5. В теорії пізнання виявляються взаємообумовлені напрями: емпіризм і раціоналізм.
Емпіризм (грец. еmpeiria – досвід) - філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання.
Емпіризм ХVІІ – ХVІІІ ст. – матеріалістичний емпіризм, такий, який стверджує, що чуттєвий досвід об’єктивно відображує навколишній світ. (Пізніше з’являється об’єктивно ідеалістичний емпіризм, такий, що визнає єдиною реальністю суб’єктивний досвід / 5 ерклі, Юм).
54. Бекон як основоположник емпіризму
Засновником емпіризму був англійський філософ Френсіс Бекон (1561—1626), який основні свої ідеї висловив у працях "Новий органон" (1620) і "Про гідність та примноження наук" (1623). Головне завдання філософії Ф.Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами, а для цього необхідно розробити відповідний метод, який би найкоротшим шляхом вів до істини, правильно орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини, максимально збільшуючи її ефективність.
Першим кроком цього методу повинно бути очищення розуму від постійно загрожуючих йому помилок («ідолів»). Проте для сприйняття нового методу необхідна значна підготовча робота , яка б ліквідувала причини, що затримують пізнавальний прогрес. Новий метод може зустріти на своєму шляху багато перешкод, хибних уявлень, забобонів, які, наче примари, відволікають пізнання від істини.» На думку Бекона, існує чотири види помилкових суджень, "примар", від яких слід звільнитися перед тим, як починати пізнання. До першого виду помилок, які він називає "примарами Роду", належать ті, що пов'язані з недосконалістю людського розуму та органів чуття людини. Вони укорінені в самій людській природі. Під впливом цих "примар" людина розглядає природу аналогічно зі своїми специфічними рисами, антропологізує її. Вони є вродженими, тому позбутися їх практично неможливо. Одначе усвідомлення небезпеки цих суб'єктивних перешкод у пізнавальній діяльності і дослідницька дисципліна можуть послабити їхній вплив. Другим видом помилок є "примари Печери", зумовлені індивідуальними особливостями людини, її вихованням, звичками, що примушують людину спостерігати природу ніби із своєї печери. "Примари Печери", як і "примари Роду", є проявом суб'єктивного ставлення людини до природи. Ці "примари" можна подолати шляхом колективного досвіду, врівноваженістю та неупередженістю в судженнях. Набагато більшу небезпеку становить третій вид помилок "примари Площі", що проникають у пізнання разом зі словами та іменами. Вони породжуються спілкуванням людей і зумовлені вживанням застарілих понять, суджень, слів. Четверте джерело помилок — "примари Театру", що породжуються сліпою вірою людей в авторитети, стародавні традиції, традиційні філософські системи, які своїми штучними побудовами нагадують театральні дійства. Щоб очистити пізнання від цих примар, треба, на думку Бекона, виходити дише з досвіду і безпосереднього вивчення природи, бути вільним, самостійним у своїх твердженнях та висновках, незалежним від авторитетів, бо істина є дочкою часу, а не авторитетів.
Метою пізнання, підкреслює Бекон, є збагачення життя справжніми відкриттями і влада людини над силами природи; об'єктом пізнання є природа, а основними методами — індукція та експеримент.