5. Природа філософських проблем , їх традиційний поділ

До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

—хто така людина і яке місце займає вона в світі?

— яка природа світу, Космосу? В чому полягають причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він, є самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил?

— в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Ї чи існуї цей сенс взагалі?

— в чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?

— як слід розуміти добро і зло? Яка їх роль в житті індивіда і людських спільнот?

— людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні?

На ці та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей пробує відшукати своє власне тлумачення цих життєвосмислових проблем людського існування.

6. Світогляд, його різновиди та структура

Світогляд- це цілісна картина світу , сукупність уявлень про світ та місце і роль людини в світі.

4 типи світогляду: 1. міфологічний 2. релігійний 3. Науковий 4. Філософський

основні риси міфологічного:- персоніфікація сил природи ; оперування образами , а не поняттями ; відсутність абстрактного мислення

основні риси релігійного-поділ світу на земний і небесний; віра в надприродню істоту ; наявність культу і системи догматів

основні риси наукового-комплексне ставлення до дійсності; опис і пояснення світу на підставі фактів

В структурі світогляду можна виділити чотири основні компоненти:

1) Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях - повсякденних, професійних, наукових і т.д. 2) Ціннісний-нормативний компонент. Включає цінності, ідеали, переконання, вірування, норми, директивні дії і т.д. 3) Емоційно-вольовий компонент. Для того, щоб знання, цінності і норми реалізовувалися в практичних вчинках і діях, необхідне їх емоційно-вольове освоєння, перетворення на особисті погляди, переконання, вірування 4) Практичний компонент.Без практичної складової світогляд носив би украй абстрактний, відвернутий характер

7. Особливості філософського пізнання

Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об’єктивному світі. Процес узагальнення здійснюється шляхом абстрагування – логічного засобу відхиляння від того, що не є предметом дослідження на даному етапі пізнання і концентрація уваги на тому, що є таким предметом. Людське пізнання, життя людини не мислиме без абстракцій. Людина не може ні пізнавати, ні практично діяти, ні спілкуватися без абстрагуючої діяльності. Найпростіший акт пізнання – розрізнення двох речей – вже передбачає абстрагуючу діяльність людини.