12. Концепція «дороговкази в майбутнє» (б.Гаврилишин)

Концепція „Дороговкази в майбутнє”. У десятій доповіді Римського клубу "Дороговкази в майбутнє", підготовленій Б.Гаврілішиним в 1980 р., зроблено висновок, що подальший розвиток світової цивілізації пов'язаний з конвергенцією суспільних систем. Він запропонував модель майбутнього світового порядку, засновану на співіснуванні різних культур, релігій, способів життя, колегіальному керівництві та демократії.

Б. Гаврилишина „Дороговкази в майбутнє” (1980 р). Доповідь зафіксувала прагнення вчених відшукати шляхи, якими можуть розвиватися різні суспільства, з тим, щоб, за словами японського вченого і політика С. Окіти, „не залишатися застиглими у тенетах вчорашніх поглядів, ідеологій і проблем”.

Доповідь Б. Гаврилишина й досі лишається актуальною. Характеризуючи найвірогідніший сценарій розвитку СРСР, вчений, зокрема, зазначав: „Можливими наслідками спроби зберегти існуючий стан були б зростаючі невдоволення, ворожість і дисидентство, а потім спалахи насильства, що підсилювалися б окремими подіями, які вели б до розпаду Радянського Союзу. В результаті більшість нинішніх союзних республік стали б незалежними державами. Вони прагнули б зберегти свою незалежність протягом кількох десятиліть. Зазнавши радощів і гіркоти такої незалежності, вони, можливо, добровільно створили б більші об’єднання, подібні до Сполучених Штатів Європи або Середньої Азії, водночас відповідно зберігаючи свою культурну самостійність – як у сучасному Європейському Економічному Співтоваристві. Російська республіка також знайшла б своє місце у такій наднаціональній будові, де вона посіла б місце сильного партнера, але лише партнера”

Богдан Гаврилишин будує методологію дослідження й практичної трансформації соціально-економічних систем у їхній єдності із довкіллям на багатофакторних, поліцентричних і, сказати б, поліфонічних засадах.

Гаврилишин виділяє три великі групи детермінант ефективності суспільства: соціальні, політичні та власне економічні.

Перші кореняться у цінностях, які діляться на кілька великих груп: індивідуалістсько-конкуренційні, групово-кооперативні та егалітарно-колективістські. У різних суспільствах згадані цінності перебувають у різних сполученнях, але цілісно-культурні орієнтації повсюдно є достеменно засадничими для розвитку економіки: "Соціальна життєздатність суспільства вимагає певної відповідності між прагненнями-сподіваннями і досягненнями-здійсненнями, між мріями і реальністю, усвідомленням своїх прав і їх реалізацією. Соціальна природа людини зумовлює те, що все назване залежить від стосунків між людьми на різних рівнях структури суспільства. Стосунки, в свою чергу, формуються під впливом переконань-цінностей, що відповідає усталеним потребам і уявленням про справедливість", - пише Гаврилишин.

Стосовно форм правління, то тут ситуація також непроста. "Існує кілька прототипів цінностей, форм правління та економічних систем; кожен з них має свої переваги і недоліки. Одні з них привабливіші з гуманістичної точки зору; інші — з політичної, філософської або соціальної; ще інші зумовлюють кращі економічні досягнення", - зазначає дослідник і в перебігу конкретного аналізу ситуації та перспектив розвитку тієї чи іншої держави показує, як поєднання цих чинників позитивно або негативно впливає на соціум.