50. Парадигми безпеки у пост біполярному світі

Реалії постмодерного світу спричиняють мутацію головних чинників класичної та модерної геополітики, внаслідок чого в сучасних умовах географічні фактори впливають на міжнародні відносини через всю структуру системних детермінант (національна ідентичність, характер світової та регіональної політики, рівень розвитку технології). В першу чергу, така мутація стосується місця національних держав на світовій арені та ролі воєнної сили у реалізації їх інтересів.

Форми та сценарії насилля у сучасному світі. Поняття соціетальної безпеки.

Міждержавна війна, традиційна для територіальної держави, в умовах втрати нею монополії на легітимне використання фізичного насилля доповнюється наступними його формами: Міжнародний тероризм. Сучасні дослідники:явище етатистського тероризму=терор, антиетатистського = тероризм. Тероризм – тактика опозиційної щодо держави організації, терор – репресивна політика держави, вперше апробована у Франції в період якобінської диктатури.

Сьогодні 2 підходи:

- описовий – пошук універсального визначення тероризму як насильницького та систематичного порушення права громадян та цілих країн на існування з метою створення стану небезпеки у суспільстві та у міжнародній системі для досягнення політичних цілей.

- класифікаційний – з'ясування окремих складових тероризму: ознак, сфер, типи злочинів. Міжнародний тероризм є не складом злочину, а соціальним та політичним явищем, яке виявляє себе у конкретних деліктах: захоплення заручників, викрадення літаків. Прийнято також розрізняти міжнародний (політичне використання терору, що відверто чи таємно інспірується державою) і транснаціональний тероризм (замовником теракту є не держава, а недержавна організація чи група осіб). Деякі дослідники вважають, що тероризм, який розливається по всьому світу, може набути характеру замінника нової світової війни.

Екзистенційне насилля, пов'язане зі зміною природи локальних конфліктів.

Є. Бистрицький: сутність локальних конфліктів сьогодні не в територіальній обмеженості, а у зіткненні локальних форм життя, особливих культурних світів, які існують як локальні, унікальні способи буття людей, способи організації повсякденного життєвого досвіду. Ці способи максимально визначають екзистенційні виміри поведінки та стосунків людей у суспільстві: особистісні переживання, розуміння сенсу життя, відчуття страху смерті. Тому локальний конфлікт – конфлікт особливих і унікальних способів людського буття у світі. Він переживається як загибель нашого і мого власного світу, а тому й як необхідність його захисту будь-якою ціною.

Врахування екзистенційного насилля має важливе значення для розуміння геополітичних колізій сучасності та створення відповідної до її реалій концепції безпеки. Остання набуває на сьогодні ознак соцієтальної безпеки, яка не є тотожною державній. Концепція соцієтальної безпеки розроблена колективом авторів з Інституту стратегічних досліджень у Копенгагені. Державна безпека має справу з безпосередніми критеріями безпеки (економічним, політичним, військовим, екологічним), а соцієтальна — з проблемами ідентичностей (національних, етнічних, релігійних).

Миротворчість – з 1 боку, комплекс заходів, спрямованих на припинення конфлікту та створення умов для його мирного розв'язання, з іншого – засіб розширення розвинутими країнами сфери впливу шляхом встановлення контролю над конфліктними зонами. З точки зору міжнародного права, основою якого є визнання та повага суверенітету країни, миротворчість – пряме порушення суверенітету, оскільки миротворці фактично беруть на себе функцію визначати політичний устрій зайнятої території, вибір політичного керівника відповідної держави, воєнних злочинців. Суперечливий характер миротворчості зумовлює необхідність використання під час оцінки доцільності не лише воєнно-політичного, а й морального, юридичного та загальнополітичного критеріїв. Інформаційні війни – зумовлені перетворенням інформації на стратегічний ресурс та ставку зовнішньополітичної діяльності. Інформаційні технології дозволяють забезпечити розв'язання геополітичних криз без пострілу шляхом контролю та управління інформаційними ресурсами противника. Інформаційна війна – форма боротьби держав, що являє собою цілеспрямоване використання інформаційної зброї для реалізації політичних та воєнних інтересів і захисту власних інформаційних ресурсів.