51. Тетяна Яблонська “Весілля”

До теми народних звичаїв та обрядiв часто зверталися художники дореволюцiйного часу. Видатна українська художниця сучасностi Тетяна Яблонська зумiла по-новому, яскраво вiдтворити цей стародавнiй звичай, побачений нею в одному iз сiл Київщини. Живописна основа картини - улюблений художницею зимовий день, лагiдний i хмарний, коли на тлi перлисто-сiрого снiгу дзвiнко звучать фарби червонi, синi, бiлi. Дивлячись на картину, виникає враження, що художниця «лiпить» кольором, що вiн звучить на повну силу: такими яскравими i барвистими є одяг учасникiв весiльної процесiї - великi хустки на головах жiнок, вiнок i стрiчки нареченої, її бiле весiльне плаття, заквiтчане рослинними узорами, червонi кролевецькi рушники, якими перев’язанi свати. Сам весiльний похiд показано на фонi сiльських будинкiв iз фарбованими вiконницями, голубувато-жовтими обiйстями вiд тiней дерев.

Весiльна процесiя зображена художницею по дiагоналi, що завжди надає картинi вiдчуття динамiки, руху. Нам здається, що кожен її учасник не йде, а пританцьовує, що у цiлому створює враження яскравого, темпераментного вихору. Панує атмосфера пiднесеностi, веселощiв, завжди притаманна народному гулянню. А сама картина нагадує вiнок - яскравий, декоративний, рiзнобарвний.

Білет №18

52. Мистецтво фландрії 17 ст

Живопис.

Рубенс. Пітер Пауль (1577 - 1640). Народився в м. Зигене (Німеччина). Ранні твори (до 1611 -1613 рр..) Зберігають відбиток венеціанців і Караваджо. Одна з перших картин Антверпенського періоду "Воздвиження Христа" (бл. 1610 - 1611, Антверпен, Собор) показує, як переосмислює фламандський живописець досвід італійців.

Найбільш значущі роботи: "Зняття з хреста" (1611 - 1614), "Вакханалія" (1615 - 1620, Москва, ГМИИ), "Викрадення дочок Левкіппа" (1619 - 1620, Мюнхен, Стара Пінакотека)

До 1622-25 рр.. відноситься серія композицій на тему "Життя Марії Медичі". "Портрет камеристки інфанти Ізабелли" (Ермітаж).

30-ті роки: "Портрет дочки", "Шубка", "Селянський танець", "Автопортрет"

Ван Дейк. Еволюція творчості Антоніса Ван Дейка (1599 - 1641) перевершувала шлях розвитку фламандка школи другої половини 17 ст. в напрямку арістократізаіі і світськості. У кращих творах Ван Дейк зберігає прихильність реалізму і, запам'ятовуючи типові образи людей свого часу, дає уявлення про цілу епоху в історії Європи.

Ван Дейк почав вию діяльність зі строгих портретів фламандських бюргерів: "Сімейний портрет" (Ермітаж), "Чоловічий портрет". Пізніше він працював в Генуї, де став популярним портретистом аристократії.

До пізньої творчості відноситься "парадний портрет Карла I" (бл. 1635, Париж, Лувр).

Іорданса. Аристократичної вишуканості мистецтва Ван Дейка протистоїть близьке демократичним колам фламандського суспільства, повне плебейської грубості і сили мистецтво Якоба Іорданса (1593 - 1678), який створив галерею характерних народних типів. Відомі полотна: "Сатир в гостях у селянина", "Свято бобового короля".

Фламандський натюрморт. Снейдерс. Великим майстром монументально-декоративного натюрморту був друг Рубенса Франс Снейдерс (1579 - 1657). Виконана Снейдерс серія "Лавок для столового палацу в місті Брюге" (1618 - 1621, Ленінград, Ермітаж) яскраво характеризує його творчість.

Жанрова живопис. Браувер. Найбільш демократичну лінію фламандського живопису 17 ст. являло творчість Адрін Браувер (1605 6 - 1638), який писав переважно невеликі картини з селянського життя, продовжуючи в них гротескно-юморстіческую лінію національного живопису, що йде від Брейеля. У середині 30-х рр.. гостра гротескність змінюється у Браувер м'яким гумором, що поєднується з гіркотою і тугою. Він глибше проникає характер героїв. У його картинах серед курців з'являється образ мрійника. зануреного в роздуми.

Тенірс. В області жанрової живопису працював Давид Тенірс (1610 - 1690), жанрові картини якого тяжіють до зовні цікавим і забавним сюжетів ("Сільський свято", 1648, Ленінград, Ермітаж). Риси ідеалізації, наростаючі його мистецтві, відповідали аристократичної верхівки фламандського суспільства до кінця 17 ст.