
- •1.Поняття,цілі та напрямки діяльності підприємства.
- •2.Класифікація п-ств
- •3.Правові основи функціонування п-ств.Основні положення Господарського кодексу України
- •4.Обєднання п-ств
- •5.Ринкове середовище господарювання підприємств
- •6. Суть, функції, принципи та моделі підприємницької діяльності.
- •7.Виробнича та посередницька діяльність
- •8.Договірні взаємовідносини у підприємницькій діяльності
- •9.Франчайзинг як особлива форма підприємницької діяльності
- •10.Міжнародна підприємницька діяльність
- •11. Суть, функції та необхідність процесу управління.
- •12.Методи управління діяльністю п-ства
- •13.Виробнича структура п-ства
- •14. Характеристика загальної структури п-ства
- •15. Організація структури управління п-ством
- •20. Суть,структура та класифікація основних засобів.
- •21. Облік та оцінка основних засобів п-ства.
9.Франчайзинг як особлива форма підприємницької діяльності
У широкому розумінні франчайзинг – це надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.
У вузькому розумінні франчайзинг – це форма інтеграції малого і великого бізнесу, яка передбачає створення широкої мережі однотипних малих підприємств через продаж великою компанією права на користування товарним знаком.При цьому велика компанія називається франчайзером, а мала – франчайзі.
Відносини між франчайзером і франчайзі регулюються ліцензією, тобто франшизою.
Залежно від того, у якому вигляді франчайзер надає франчайзі товар для реалізації виділяють товарний, виробничий та діловий франчайзинг.
Товарний – це купівля прав на продаж товарів з торговою маркою головної (великої) компанії.
Виробничий – це продаж прав на виробництво і збут товарів з використання сировини і матеріалів куплених у материнській компанії (Соса-соІа);
Діловий – це продаж прав на організацію малої фірми з назвою материнської компанії з тим же профілем (McDonalds).
В залежності від способу формування взаємовідносин між франчайзером і франчайзі виділяють класичний, регіональний франчайзинг, субфранчайзинг та франчайзинг, що розвивається.
При класичній моделі франчайзі напряму укладає угоду з франчайзером на поставку товарів з виплатою початкового внеску і роялті.
За умов регіонального франчайзингу існує проміжна ланка – головний франчайзі, який виступає у ролі офіційного представника франчайзера в регіоні.
Субфранчайзинг передбачає існування субфранчайзера, який повністю замінює франчайзера і йому сплачується роялті.
Франчайзинг, що розвивається – передбачає, що роль посередника виконує особа або група інвесторів, який материнська компанія уступила виключні права на освоєння регіону.
Існують певні переваги і недоліки для франчайзера і франчайзі.
10.Міжнародна підприємницька діяльність
Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:
1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;
2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;
3) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);
4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.
Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.
Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.
Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб'єктів господарювання репрезентує спільне підприємництво (третя форма), що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.
Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв'язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).
Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами: перший — без створення нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу.