128. Правові та економічні засади охорони рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.

Ці засади законодавчо не визначені, але, проаналізувавши зміст закону, можна зробити висновок, що такими засобами є:

встановлення відповідного правового режиму;

додержання вимог щодо охорони рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання;

проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів.

А економічні засади передбачені:

Також закон передбачає певні економічні заходи забезпечення діяльності курортів:

Стаття 23. Економічні заходи забезпечення організації та функціонування курортів

Економічні заходи забезпечення організації та функціонування курортів передбачають:

ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України, здійснення їх економічної оцінки;

розробку та здійснення програм збереження та розвитку курортної галузі України та забезпечення її державної підтримки;

податкові, митні, кредитні пільги, що надаються у порядку, встановленому законом, і спрямовані на сприяння збереженню та розвитку курортів;

застосування спеціальних платежів та зборів, забезпечення в установленому законодавством порядку компенсації збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про курорти;

матеріальне та фінансове забезпечення курортної галузі.

128. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рекреаційні, лікувально-оздоровчі зони і курорти.

Відповідальність за порушення законодавства України про рекреаційні, лікувально-оздоровчі зони і курорти встановлюється ст.. 43 ЗУ «Про курорти». Особи, винні у порушенні вимог законодавства про курорти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України. Закон, однак, не містить переліку правопорушень, що є юридичною підставою притягнення винних до юридичної відповідальності, не передбачені склади відповідних правопорушень (злочинів) також ні КУпАП, ні ККУ. Це, однак, не означає, що за вчинення правопорушень у сфері курортної справи не тягне собою юридичної відповідальності. Вчинення відповідних правопорушень є підставою для застосування норм юридичної відповідальності загального характеру (ст.42 КУпАП – порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, ст.53 КУпАП – порушення правил використання земель, ст. 57 КУпАП – порушення вимог щодо охорони надр, ч.1,2 ст.59 КУпАП, ст. 242 ККу – порущення правил охорони вод, ст.58 КУпАП – поруення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, ст. 59¹ КУпАП – порущення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, ст.243 ККУ)

Отже, факт вчинення правопорушення на курортних чи лікувально-оздоровчих територіях є кваліфікуючою ознакою при застосуванні адміністративних чи кримінальних санкцій. Але необхідно зазначити, що існує потреба у встановленні спеціальної відповідальності (хоча б адміністративної), за порушення режиму курортів та інших лікувально-оздоровчих територій.

До осіб, винних у вчиненні порушень законодавства про курорти, одночасно із притягненням до адміністративної або кримінальної відповідальності чи незалежно від такого притягнення, можуть бути застосовані заходи майнової відповідальності. Шкода, що заподіюється обчислюється в загальному порядку, адже спеціальних такс не передбачено. (ст.22 ЦКУ – матеріальна, ст.23 ЦКУ – моральна).