9. Методи екологічного права. Імперативи та пріоритети екологічного права.

Методи правового регулювання екологічних правовідносин - способи і прийоми, спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин, забезпечення реалізації прав і дотримання обов'язків суб'єктами цих відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов проживання людей.

Розрізняють:

• адміністративно-правовий метод або імперативний:

дозволяючі дії; санкціонуючі дії; погоджувальні дії;

обмежувальні дії; упереджувальні дії; заборонні дії.

•диспозитивний, тобто з використанням елементів цивільно-правового методу (заснований на рівності сторін):

альтернативні дії; рекомендаційні дії; стимуляційні

дії; ініціативні дії.

Інша класифікація: метод екологізації, ліцензування, нормування, стандартизація.

Правовою основою екологічних пріоритетів є ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та відповідні норми інших законів щодо навколишнього природ-ного середовища.

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

     б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

     в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

     г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

     д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

     е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

     ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

     з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

     и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

     і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

     ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

     й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

     к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Екологічний імператив — це сукупність умов взаємодії суспільства та природи, порушення яких буде мати катастрофічні наслідки для людства. Він є усвідомленням об'єктивної необхідності рахуватись не просто з законами природи, а й з пред'явленими нам з її боку умовами. Екологічний імператив виражає необхідність оцінювати наслідки будь-якої діяльності, пов'язаної з втручанням у природні процеси з точки зору загальних умов взаємовідносин суспільства та природи, збереження умов біологічного існування людини і вимагає виключення будь-якої можливості руйнації природних екосистем.

Найбільш широко у сфері еколого-правового регулювання використовується імперативний адміністративно-правовий метод. Це виявляється у встановленні дозволів та заборон, нормуванні, сертифікації, ліцензуванні та екологічній експертизі, застосуванні заходів адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення тощо.